18:59 Чернігівська околиця перед заселенням: Росомачине поле | |
В епоху пізнього середньовіччя землі Любецького староства, з одного боку, займали відокремлене становище від решти чернігівських територій, а з іншого – зберегли давні історичні назви, на яких пізніше виникла значна кількість поселень. Королівські люстрації 1616, 1622 та 1636 рр. дають повний перелік земель Любецького староства, завдяки чому на Любеччині маємо справу з найдавнішими топонімами, що дійшли до нашого часу не окремими, розрізненими, поодинокими згадками, а комплексно, охоплюючи широку територіальну смугу. Як можемо судити, територію на захід і північний захід від Чернігова охоплювали такі землі як Кувечицька (саме село та його округа), Трухановщина (поблизу Кувечич), Ждановщизна (також біля Кувечич), частина Бровенщизни (район річок Білоус, Свишня, Довжик) Макововська (колишній Тупичів біля Антонович), Погарицька і Олексіївська (Антоновичі), Обиймецька (Пльохів, Бірки, Скугарі), Красна Гряда (Кархівка, Михайло-Коцюбинське, Андріївка). А от інші околиці Чернігова – північна, східна, південна – і близько не мають подібного роду документів, не кажучи вже про їх системність. У так званій «Пам’яті» або Реєстрі кордонів Чернігівських 1527 р. із найближчих до міста населених пунктів названі лише Слабин, Шестовиця, Шерепи (дещо північніше Шестовиці) на південному заході, Рудка на північному заході, Сновейськ (нинішній Седнів) і Клочків на північному сході та Перекоп (Брусилів) на сході. Що й казати, не густо. Століття по тому, після надання Чернігову магдебурзького права (1623 р.), навколо міста майже миттєво виникне щільна поселенська мережа. Але в більшості випадків нам нічого не відомо про давні назви земель, на яких в першій половині ХVІІ ст. постануть хутори, слободи і села. Тим більшу цінність мають крихти інформації, які проливають світло на ті процеси в чернігівській околиці, що мали місце перед залюдненням краю за польської доби (1618–1648 рр.). Так, у переліку населених пунктів, наданих королівською канцелярією в 1634 р. чернігівському старості Мартинові Калиновському, привертає увагу «Товстоліс на Косомачиному полі». Сам топонім написаний, щоправда, з помилкою: слід – «Росомачине поле», від прізвища Росомаха. Він прокладає місток у часи Московської держави – адже саме тоді, приблизно в другій половині ХVІ століття, цими землями володів якийсь Федір Росомаха. Є певні свідчення, що Росомаха (вірогідно, його син) виїхав із Чернігова після переходу регіону під контроль поляків: «Переселившийся в 1620 г. в Рыльский уезд черниговец Михаил Федоров имел прозвище «сын Росамакин». Термін «поле» свідчить про незаселену територію, оскільки запустілі, залишені людьми або зруйновані поселення в документах фігурують як «селища», «городища». Вірогідно, за московської доби в районі Товстоліса була пустка, звичайне поле, від якого збереглося лише прізвище власника. Між тим, земельні документи другої половини ХVІІ століття проливають певне світло на географічне розташування Росомачиного поля. Так, 7 червня 1671 р. чернігівський міщанин Семен Степанович Соєнко продав чернігівському полковому сотнику Леонтію Артемовичу Полуботку половину поля між хуторами Полуботки і Товстоліс. Семен Соєнко володів полем навпіл з іншим чернігівським міщанином, а своїм зятем Василем Півіновичем (його прізвище явно натякає на відношення до заснування хутора Півці), а саме поле наприкінці документу названо як росомачине, «где есть соевское». Пізніше, 7 грудня 1685 р., тому ж Леонтію Полуботку свою половину продав і Василь Півінович, на той час райця чернігівський. Він говорить про «половицю пол-соенских на Росомачином полю под мистом Черниговом» грунтів. Приблизно до того ж періоду відноситься ще один подібний документ: 14 липня (рік не вказаний, але документ складено не пізніше 1687 року) Василь Півінович, «маючи поля роли под селом Полуботками и Певцами и под Белоус и на росомачином поли, где есть Соинщина, половицю теж по жене своей Соивнне свою власную», також продав цю маєтність Леонтію Полуботку. З огляду на ці відомості припускаємо, що так зване «Росомачине поле» займало чималу площу і розташовувалося на північ від Чернігова, починаючись приблизно в районі сучасних Півців і широкою смугою доходячи, поміж Полуботки, до Товстоліса. Західним кордоном Росомачиного поля могла б слугувати річка Стрижень або прибережна зона. На сході межа поля, вірогідно, сягала аж за сучасну трасу Чернігів–Товстоліс–Петрушин, за якою починалося різке зниження місцевості – долина річки Замглай. Вірогідно, Товстоліс є крайнім північним пунктом Росомачиного поля, оскільки є вагомі підстави ідентифікувати розташований за кілометр на північ від Товстолісу рівчак Трискибівка як місцевість, належну Тимошу Трискибенку (його вдова Устина Тимошиха та сини Михайло і Єрмак Трискибенки 30 липня 1688 року продали «ниву под шляхом великим неподалеко от миста Чернигова идучи, облога з дубровкою», Леонтію Полуботку). Нагромадження нових топонімів (Півці, Полуботки, Товстоліс) може свідчити про «патріархальність» Росомачиного поля як більш давньої назви даної місцевості. Очевидно, в московську добу, поле являло собою велику за розміром пустку, так і незалюднену. Після втечі Росомахи землею заволодів Семен Степанович Соєнко, який, в свою чергу, наділяє половиною поля свого зятя Василя Півіновича. Вірогідно, окремі частини поля викупили Товстоліси і Полуботки, заснувавши тут власні хутори. А наприкінці ХVІІ століття решту території Росомачиного поля (яке тепер називається подвійно: Росомачине або Соєнське) скупив Леонтій Артемович Полуботок. До всього, ще якоюсь частиною Росомачиного поля володів також чернігівський Троїцький Іллінський монастир, про що свідчать відразу три документи за 1661–1688 рр. Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті | |
|
| |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |