19:51 Шульжин, Варинці, Кирські та інші. Невідомі назви поселень чернігівської околиці | |
Наостанок згадаємо кілька екзотичних назв першої половини ХVІІ ст. – періоду, коли відбувалося активне заселення території, а поселенська мережа тих часів, як правило, збереглася і понині. Мова йде про поселення, випадкові згадки про які зустрічаються у давніх документах. Традиційно їх відносять до таких, що не піддаються локалізації на місцевості. Більшість населених пунктів згадана лише в привілеї 1634 р., коли навколо Чернігова стрімко формувалася мережа поселень. У доволі короткий проміжок часу вони або змінили назву, або злилися з іншими поселеннями чи взагалі припинили існування – для більш чіткої орієнтації елементарно бракує інформації. 6 березня 1634 р. чернігівський староста Мартин Калиновський отримав королівський привілей на міські хутори, що стало визнанням його заслуг в обороні Чернігово-Сіверщини в Смоленській війні 1632–1634 рр. Хутори перелічені вздовж річок, разом із відомими і сьогодні селами, що дозволяє припускати хоч якісь версії щодо місця їх розташування: «…над річкою Біловіссю: Гущин, Стари Млин, Смиків, Хвац, Рижики, Хмельниця. Над Стрижнем же річкою: Роіча, Холавін, Шульжин, Кирскі, Варинці. Над Свинею рікою: Петрушин, Чартория, Терехова, Юрсов. На Косомачиним полю Товстоліс. Над річкою Десною Плоша. За Десною ж Піски, Подгоре, Муровчики». Над Білоусом і сьогодні існують Гущин, Старий Млин (тобто Старий Білоус), Рижики, Хмільниця. Незрозумілих топонімів два. СМИКІВ У ті часи вздовж Білоусу часто влаштовували млини та греблі, біля яких виникали крихітні хуторці. Можливо, Смиків розташовувся в районі сучасного Нового Білоуса (на північній околиці) і дав початок майбутньому Євтуховому Білоусу. ФАЄВ хутір (ХВАЦ) Фаєв хутір (очевидно саме його слід розуміти під назвою «Хвац») згаданий також у переписі 1666 р., де він описаний нероздільно з Хоминим Білоусом (один із варіантів назви Нового Білоуса). Відтак логічним буде припустити, що Фаєв розташовувався зовсім поруч із Новим Білоусом, на його південній околиці, і пізніше був поглинений у процесі розростання Нового Білоусу вздовж річкового берегу. Над Стрижнем відомими на сьогодні є лише два перших населених пункти – Роїще і Халявин. А далі – суцільні загадки. ШУЛЬЖИН Можливо, існував на території сучасних Полуботок, відсутніх у документі 1634 р. Натомість Полуботки згадані у подимному реєстрі 1638 р., тоді як Шульжин там вже відсутній. Суто гіпотетично можемо запропонувати один із варіантів можливого розвитку подій. Наприклад, якийсь Шульга засновує хутір (який, відповідно, матиме назву Шульжин), а далі – чи то внаслідок купівлі, чи то в силу інших причин (скажімо, через побудову поблизу млина) – власником хутора стає Полуботок, відтак стара назва поселення поступово витісняється новою (певний час вони могли існувати паралельно). Тож умовний «Шульжин» 1634 р. «еволюціонує» в Полуботки в 1638 р. Але в будь-якому разі ситуація потребує додаткових досліджень. КИРСЬКІ Вірогідно, розташовувалися південніше Полуботок, можливо – в районі Півців. ВАРИНЦІ Поселення з такою назвою мало б розташовуватися в районі Півців або ще ближче до міста. В районі річки Свині (сучасного Замглаю) переважають знайомі нам населені пункти: Петрушин, Чартория (Чорторийка – сучасна Малинівка), Терехова (тобто Терехівка). Незрозумілим залишається останній топонім. ЮРСОВ Вище по течії Замглаю розташовані Лопатин (сьогодні це частина Терехівка), Березанка і Киселівка. На нашу думку, сліди Юрсова слід шукати в районі Лопатина або ж Березанки. Якщо розглядати карту, то начебто більш логічним видається останній варіант. Однак перша документальна згадка про Березанку відноситься аж до 1666 р., тоді як Лопатин відомий вже за подимним реєстром 1638 р. І з огляду на це, саме Лопатин і був би найбільш вдалим варіантом для локалізації Юрсова. Втім, як і в решті випадків, без додаткового опитування місцевих старожилів справи не просунуться – можливо, десь і спливе згадка про такий топонім. Над Десною, тобто на правому її березі, згадується єдиний населений пункт. ПЛОША Вочевидь, поселення знаходилося в районі сучасної Улянівки (або південніше Новоселівки), оскільки там відомі схожі топоніми – неподалік існує озеро Плоске (з’єднується з Десною), від якого і може походити назва, а також урочище Плесо. Погодьтеся, Плоша і Плоске мають багато спільного. За Десною в документі 1634 р. названі Піски, Подгоре (тобто Підгорне) і невідомі нам Муровчики. МУРОВЧИКИ За відносною схожістю назв можемо припустити, що мається на увазі Бакланова Муравійка. Ще кілька поселень відомі за іншими документами. ЖУРАВИНЕ Згадане в грамоті польського короля Сигизмунда III 1619 p., яка описувала кордони земель, що надавались шляхтичам Богушам та Юшкевичам. Краєзнавець Олександр Лугина доволі аргументовано стверджує, що селище Журавине містилося за 7,5 км вгору по р. Верепет від її злиття з р. Вереп (Козел), саме там, де тепер знаходиться село Андріївка Чернігівського району. Пізніші грамоти (1625 і 1650 pp.), які визначали кордон чернігівського магістрату по р. Верепет, згадували селище, проте, не зазначали його назви. Отже, Андріївка виникла на місці колишнього селища Журавиного, яке, вірогідно, виникло ще в ХVІ ст., а запустіло на початку ХVІІ ст. КАМІНЬ Деревня Камінь, що перебувала у сферу впливу Чернігівського замку, згадується у вересні 1629 р., коли була надана Адамові Корсаку. Судячи по всьому, розташовувалася неподалік Перекопа (сучасного Брусилова). У березні 1636 р. А. Корсак отримав королівський консенсус на поступку Каменя Андрієві Ходиці, який значиться власником поселення у подимному реєстрі 1638 р. СВИШНЯ Згадана Петром Кулаковським стосовно ситуації 1620–1630-х рр.: «населені пункти Кувечичі, слободи Довжик і Свишня, осаджені на Щукачівських і Муравенських грунтах, відносилися до Любеча». Насправді, мова йде про Мишуковський грунт. Що ж до слободи Свишні, то вона, слід гадати, у подальшому з’єдналася чи то з Довжиком, чи то з Кувечичами. На наш погляд, поселення знаходилося на лівому березі Свишні, біля Довжика, у північно-східній частині села, з яким у подальшому і злилося. ШЕРЕПИ У «Пам’яті» або Реєстрі кордонів Чернігівських 1527 р. Шерепи (10 «димів») згадуються поміж Слабином і Шестовицею, як володіння князя Петра Масальського. Його локалізація не становить особливих складнощів, оскільки і сьогодні на північ від Шестовиці існує урочище Шерепи або Шерепове – очевидно, саме від колишнього поселення і походить назва місцевості. Ось такі несподівані назви населених пунктів поблизу Чернігова можна зустріти на сторінках давніх документів. Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті  | |
|
| |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |