18:21 Сосниця. Гербовий ведмідь на дереві та «Капелюш»-фест у садибі Олександра Довженка | |
Впродовж суботи 20 липня містечко над Убіддю жило творчою енергетикою від учасників та гостей фестивалю «Капелюш-2019», який вдруге відбувся на землі великого Довженка, пише Правий берег Десни Ранішня Сосниця зустрічала приємним патріархальним спокоєм. Схожим на ауру невеличких населених пунктів Чернігівщини, які за багато сторіч так і не змінили правила особливого розкладу. Навіть суботня днина зачинається тут без зайвої галасливої метушні, без психологічного тиску вулиці, переповненої навіженими автами та іншого гатунку важким для прийняття мізків крамом. Всім багатством, що давно стало звичкою урбанізованого життя столиці та обласних центрів. У маленькій Сосниці – по-іншому! Тутешня публіка, не переймаючись липневою спекою, після 10 ранку, зовсім не стомлена і не напружена. А містечко тихе, спокійне, чисте та світле. І не тільки в старанно доглянутій центральній частині чи в громадських дворах багатоповерхівок. Здається, місцевий сосницький люд вже має навички створювати навколишнє середовище приємним не тільки для гостей, а й для себе. Як і на Новгород-Сіверщині – публіка чемна, привітлива та уважна до гостя. Та й міста наші цікаві історією, населенням, природою. Ось до речі, з останньої книжки, нещодавно прочитаної, побачив про Сосницю. Євдоким Зябловський «Землеописание российской империи для всех состояний» С-П, 1810 рік. На сторінці 75 і постає «Сосница на речке Убедь, текущей в Десну расстоянием от Москвы 691 км, от Санкт-Петербурга 1150 км, а от губернского города (Чернігів, -авт) 86 километров. Городом учинился с 1782 года из прежде бывшего сотенного местечка Черниговского полку. В нем 10 церквей и бывает 3 годовых ярмарка: первая – на Сырной неделе, вторая – по Пасхе в Десятую Пятницу, а третья – в день Воздвижения, на которой производится торг хлебом, скотом и разными мелочними товарами». Ось така вона Сосниця історична. І дай Боже, той красень ведмідь, який стараннями керівництва Сосниці постав на в’їзді до історичної частини містечка, презентуючи гостям сотенного центру згадку про поважний шмат історії краю, став не тільки креативною родзинкою з міського гербу, а й оберегом справи відродження населеного пункту 21 століття! Сосниця в очах юнака До речі, перше знайомство з містечком автора сих рядків відбулось ув юнацьку пору. Коли влітку 1979 року по закінченню середньої школи у складі команди знавців української мови та літератури Новгород-Сіверщини взяв участь у святі в Чернігові та Сосниці, присвяченого 85-річчю від дня народження О.П.Довженка. Тоді навіть прийшлось ночувати в Сосницькій школі імені великого земляка! А найголовніше – отримав два дипломи першого ступеня за впевнені перемоги. Підкорив обласний олімп своїм кращим твором серед ровесників області та відгуком про прочитану книгу! Що було, те було… Сосницькій слід в становленні вчителя Наступне знайомство відбувалось навесні 1984 року під час проходження державної педагогічної практики студентами історичного факультету Чернігівського педінституту. У тій же школі – з найдобрішіми на світі вчителями-наставниками та найрозумнішими першими у педагогічному житті учнями, які лишень 4-5 роками різнились від своїх «учителів»! Мабуть назавжди запам’ятались поради справжніх майстрів педагогічної справи – Нестора Сороки, викладача історії та неперевершеного літератора та мовознавця Миколи Адаменка. Революційне містечко Бачили ми Сосницю і під час революцій 2004 та 2013-14 років. Пам’ятаю, як на центральній площі біля приміщення РДА робили мітинг, рухаючись походом по районним містам північної Чернігівщини від Новгорода-Сіверського до обласного центру. Пригадую своїх побратимів по боротьбі Анатолія Савченка з Корюківки, Василя Амельченка, майбутнього голову Сосницької РДА, Валерія Магулу з Мени, Василя Леоненка з Березної… А 2013-2014 ми вже були на Майданах Революції Гідності. Тоді й познайомились з Андрієм Портним, нинішнім очільником Сосниці. Молодість народжує зміни Сосниця змінюється. Оновлення на останніх місцевих виборах владної команди містечка додало позитиву в контексті реформування різних сегментів життя депресивного населеного пункту. Розумні ініціятиви молодого голови Сосницької ОТГ підтверджують важливість чинника активності голови громади. Тож, дасть Бог, у земляків великого митця українського кіна попереду реально об’єктивні перспективи. І хоча відчувається, що простір Сосниці наразі заповнений представниками громади з не вельми грошовитими кишенями, містечко привертає увагу прагненням публіки до наведення ладу відповідно з вимогами часу. Коли рухаємось від пункту зупинки автобусу «Новгород-Сіверський-Чернігів» на «кругу» до адміністративного центру населеного пункту, спостерігаємо кадри кольорового кіна, яке народжується в контексті змін будівель козацької Сосниці, впорядкуванні доріг центру містечка, появі багатоповерхівок з новими архітектурними пропозиціями. В той же час – не забуваємо про фінансову складову, якої на жаль, у сіверських районних центрах побачити й на 28 році Незалежності важко. А більшість зовнішніх ознак від побудованого чи реконструйованого у приватному секторі поки що постійно нагадує про потребу долання економічного занепаду, а так і бідності у Північній Сіверщині. До речі, нам добре відомо, що згадана молода та дієва команда, очолювана Андрієм Портним, прагне до змін у контексті наповнюваності бюджету громади. І оскільки завдання не з легких, його розв’язання не може прив’язуватись до короткочасної мети. Тим більше, що «великі» гроші навряд чи ховаються на близьких, як за швидкістю отримання, полицях? У центральному парку Сосниці дихається вільно, а могутні дерева, якими Сосниця може пишатися, бо не відправляє їхні стовбури до пилорам, надійно ховають подорожуючих від променів полуденного пекельного Сонця. Парк, що має гарну перспективу докорінних змін у найближчі роки, ще років 8-10 тому виглядав похмуро. Та й зовсім не обіцяв ніякого задоволення тим, хто мав бажання прочимчикувати його грунтовими доріжками. Тепер – кількагектарна площина з деревами та кущовою порослю, з десятками лавок набирає ознак пристойної, як для маленького містечка локації. Тим більше, що вже сьогодні гості можуть тут гарненько перепочити від втоми. Храм новітньої Сосниці На одній з ділянок парку відкриваємо двері дерев’яної каплички. Ошатна споруда з банею під золоченим хрестом. Навколо тихо. Обережно ми переступаємо поріг Божого храму. На цім просторі справді вдало оселилися Українська Гідність, Слава, Героїка молодого покоління та повага до історичної минувшини. Стели з іменами Героїв Небесної Сотні, фрагменти найзвитяжніших сторінок московитсько-української війни (2014-2019рр.) та Святий Дух над величним дарунком нині сущого покоління для прийдешніх українців землі Сосницької. Душевні рядки на стелах. Портрети мужніх Героїв-земляків з району та містечка, які віддали життя за Україну на фронті московитсько-української війни. Високі слова-подяки Звитязі та Боротьбі за Свободу з поневолювачами подарував цій новітній пам’ятці та духовному оберегу сосничан талановитий земляк-літератор, краєзнавець та політв’язень Микола Петрович Адаменко. Тиран пішов – дихати легше У серці маленької Сосниці не оминаємо ще одну паркову зону. І вона теж переобладнується, відбудовується, реконструюється та прикрашається зручностями. Від елементарного – нагадувань громадянам про повагу до людських цінностей та вміння не смітити і до добротних дитячих майданчиків, де весело як дітлахам так і матусям. А яким сучасним, навіть без значних фінасових витрат щодо реконструкції став центральний майдан Сосниці! І все завдяки відсутності на просторі комуністичного ідола. Прибраний з людських очей пам’ятник теоретику та першому практику людиноненависного комуно-більшовизму неначе по-новому презентує середмістя. Відтепер адміністративно-бізнесове серце Сосниці звідусіль, демонструватиме розкішну квіткову веселку з дитячим сміхом та шелестом листя літньої рослинності. Тиран пішов, а життя Сосниці продовжуватиметься вже на своїй глибинній історичній дійсності. І про таке нагадують портрети на граніті відомих та заслужених земляків, з яких чимало потужних та харизматичних особистостей всеукраїнського рівня. В сей день ми не зустрічаємо стільки автівок на вулицях, щоб шарахатись їх! Залізних коней небагато. Особливо джипів. Тож і радіємо такому важливому тренду після вщерть заповненого дороженними автами середмістя Новгорода-Сіверського! Можливо співпадіння, а то й проста арифметика щодо рівня фінансових статків мешканців. З фестивальних роздумів А тим часом ув іншому куточку козацького городка, в місцині, яка за царату була В’юнищем, де й народився митець, модератори розпочинають налаштування до відкриття культурно-мистецької програми ІІ Фестивалю Капелюш-2019 на подвір’ї оселі Олександра Довженка. «На фестиваль, -розповідає голова Сосниці та ОТГ Андрій Портний, – ми покладаємо великі сподівання. Хоча розуміємо, що одразу привернути увагу до нашого краю в спосіб щорічного знайомства гостей з батьківщиною класика кіна світового рівня – не вийде. Потребуємо часу, який ми самі для себе визначили і, який працюватиме в режимі постійного випереджання накресленого. Адже «Капелюш» – то початок ознайомлення гостей з наших можливостями, з творчим, мистецьким та людським потенціалом. Тим більше, що перспективу Сосницької об’єднаної територіальної громади ми розглядаємо як явище перманентне. Ось і цього року, працюючи над подальшим просуванням теми фестивалю, ми спробували взятися ще за один доволі цікавий чинник нашої перспективи – за участь у конкурсі «Малі міста – великі враження». І вийшло так, що проект «Арт-резиденція Олександра Довженка» переміг! Успішне завершення дало нам можливість отримати 250 тис. грн. на практичне втілення наших замислів та пропозицій. Та вони й не закінчуються фестом «Капелюш», а тільки розпочинаються.» І такі початки ми мали змогу побачити та відчути енергетику творчості на великому, а водночас і доволі затишному майданчику, яким стало подвір’я родоначальника поетичного кіна у світовому кінематографу-Олександра Довженка. Сучасні фестивалі найчастіше мають вигляд великого зібрання зацікавленої публіки. А ще – море конкурсів, змагання, майстер-класи, мистецькі проби у гурті однодумців та під опікою наставників та багато чого іншого, що вміщується у велику програму урочистих святкових днів. Багато чого традиційного та ексклюзивного відбувалось впродовж доби на Сосницькій землі. На просторі, який ген зна скільки разів оспівав автор «Зачарованої Десни», зібрались кіногерої, їхнє вбрання, увінчане знаменитими капелюшами, кіно-фототехніка минулої доби, натхненні творчістю та енергією сучасні митці. Словом, побачили всього, як і море вражень винесли. Але найголовніше, що справді вразило – гарна підготовка дійства з розумними виконавцями. Простір був від початку й до кінця українським! За що організаторам – уклін та вдячність. Гідний рівень поваги один до одного. Відсутність офіціозу, «різання стрічок» та порожніх промов «великих» клерків від державно-політичних структур. Теплу атмосферу вируючого мистецького життя згенерувало керівництво Сосницької громади, яку на заході представляли два Андрії! Голова містечка – пан Андрій Портний та його однодумець і помічник – керівник одного з підрозділів виконавчих структур пан Андрій Ткач. Очільники були серед публіки. Вільно спілкувались, давали інтерв’ю для ЗМІ та ставали безпосередніми учасниками програми фестивалю. Відсутність напищеності та офіцеозу – се важливий тренд для сьогоднішніх дійств. Рівно, як і організаційна сторона заходу – від облаштування творчих локацій до вміло виставлених точок торгівлі наїдками чи осередків приготування страв. Бути Європі у Сосниці! Так, Європа – то нам не чуже. Бо не менше тисячі років ми там відомі. Разом із нашою культурою, поведінкою, виконанням елементарного чи складного у відповідності до розуміння моралі та совісті. Отож, організатори фестивалю Капелюш-2019 довели свою європейськість та бажання бути такими. Вони з честю впорались із проведенням фестивалю. Що й казати, навіть вказівники розташування вбиралень, як і наявність біотуалетів так і підштовхують сказати: ви молодці, хлопці та дівчата з краю Олександра Довженка! Ви робите добру справу, генеруючи на український простір промені відносно невеликої поки що гуманітарної справи, котра з часом набуде Всеукраїнського та міжнародного значення. Щасти вам, друзі! Слава вам і Слава Україні!   | |
|
| |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |