реклама партнерів:
Головна » 2015 » Липень » 22 » Воскресенська церква у Седневі (до 325-річчя спорудження)
06:20
Воскресенська церква у Седневі (до 325-річчя спорудження)
Воскресенська церква у Седневі (до 325-річчя спорудження) 2015 рік знаменний для невеличкого селища Седнів, бо ювілей відзначає і мурована Воскресенська церква, одна з найбільш ранніх зразків українського козацького бароко на Лівобережній Україні.
Церква збудована у 1690 році, хоча деякі дослідники називають і 1692 рік. Підставою для такого датування є запис на листах Євангелія, наданого до храму чернігівським полковником Яковом Лизогубом у 1692 р. Напис на листах Євангелія такого змісту: «Сие Евангелие куплено и оправою оздоблено коштом власным и накладом их царского пресветлого величества войска запорожского черниговского полковника его милости пана Якова Лизогуба. А надано до храму Рождества Пстой Бцы в мисти Седневи, веруючи над неблагословением и проклятием стых и богоносных отць, иже бы никто жодним способом неважилая сего Евангелия од того храму вічне отдаляти: подписано рок. 1692, мца сентября, 21 дня».
У цьому запису храм названий на честь Різдва Богородиці. І дійсно, він має три назви. Вірогідно від того, що у ХІХ столітті у нього було три престоли: головний — в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, бічні — Благовіщення і Воскресіння Христового.
Воскресенська церква збудована коштом родини Лизогубів як їх родинна усипальниця, де в крипті церкви впродовж трьох століть ховали членів родини Лизогубів.
Храм належить до унікальних і оригінальних пам’яток архітектури козацького бароко. За структурою він нагадує українські дерев’яні зрубові церкви. У плані є хрещатим, одноверхим, дев’ятидільним храмом. Особливістю його є те, що до центрального об’єму, а це двоярусний восьмерик з високою бароковою банею, що побудований на основі майже правильного квадрату, примикають з чотирьох боків видовжені, гранчаті в плані приземкуваті рамена, а в міжрукав’ях влаштовано ще чотири невеликих камери. Завдяки такій конструкції створюється ступінчасте наростання до центральної бані. Споруда не має головного і другорядних фасадів, бо стоїть на відкритому просторі і її можна обійти навкруги, і скоріше за все, була розрахована на круговий огляд. Всі чотири фасади церкви і барабан куполу декоровані нішами, портали та вікна — напівколонами, кути підкреслені пілястрами. Барабан куполу двоярусний, гранчастий, грушоподібної форми, прикрашений багатопрофільним карнизом та нішами.
Доречно звернути увагу на невідповідність зовнішнього вигляду бані до внутрішнього простору. В об’ємі баня виглядає кремезною, присадкуватою, що підсилюють також «розстелені» об’єми бічних рамен та камер, але коли увійти в центральне приміщення, то від враження присадкуватості не лишається і сліду. Інтер’єр вражає розмахом внутрішнього простору і розкриття у висоту. Щоб згладити таку невідповідність, майстер влаштував завершення бані у вигляді ярусного верха, чим досягнув єдності у сприйнятті екстер’єру і інтер’єру центрального об’єму. Як показали дослідження у храмі, первісна підлога була з прямокутних керамічних плит рожевого кольору.
Церква була перебудована у 1796-1814 роках: грушоподібну баню замінили напівсферичною в стилі класицизму, а дахи — значно понижені. Згодом зі сторони південного і північного фасадів прибудували два ґанки. Поряд з церквою у 1856 році на кошти полковника І. І. Лизогуба арх. Єфимовим, на місці раніше існувавшої дерев’яної дзвіниці, була споруджена мурована двохярусна з шатровим дахом дзвіниця у псевдоросійському стилі. У 1884 р. прибудований дерев’яний тамбур зі східного фасаду, який проіснував до 1944 року.
У радянські часи богослужіння в храмі декілька разів припиняли, остаточно у 1939 році. Будівлю намагалися використовувати то як зерносховище, то як клуб, то як виставкову залу. У 1924 р. в крипті церкви виявили добре збережені поховання XVII-XIX ст., відомі як «Седнівські мумії». Ці залишки поховань частково передали до історичного музею, а частково експонувалися на антирелігійних виставках по всій країні. Після реставрації церкви склепи були повністю розчищені, а тому від поховань не залишилося і сліду, хоча вони на той час і так були втрачені. Під час Другої світової війни Воскресенська церква та дзвіниця були пошкоджені і довгий час не відновлювалися.
Реставрація церкви проходила у 1970-1980 роках. Враховуючи архітектурну і художню цінність пам’ятки, її домінуюче положення в комплексі пам’яток Седнева, відділ охорони пам’яток Держбуду УРСР замовив Українському спеціальному науково-реставраційному виробничому управлінню проект реставрації храму.
У 1976 р. були виконані обміри пам’ятки, закладені зондажі і шурфи, проведені дослідження. На їх основі був розроблений проект реставрації, вони ж показали, що споруда церкви, в основному, збереглася у первісних архітектурних формах, за винятком покрівлі і куполу, а тому проектом реставрації Воскресенської церкви було передбачено реставрувати її у первісних формах. У процесі реставрації бані була повернута первісна грушоподібна форма, реставрована і дзвіниця.
На початку 1990-х років у церкві відновили богослужіння. Зараз це діючий храм Української православної церкви.

Алла Доценко, "Чернігів стародавній"

















Категорія: ЦІКАВИНКИ | Переглядів: 948 | Теги: архітектура, Воскресенська цеоква, Седнів | Рейтинг: 0.0/0

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar