20:04 Презентація роману-есе «Марія Башкирцева» Михайла Федотовича Слабошпицького | |
 В Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського відбулася презентація нового доповненого видання відомого українського письменника, критика, лауреата багатьох літературних премій, і у тому числі Національної ім. Т.Г.Шевченка та Чернігівської обласної ім. М.М.Коцюбинського, виконавчого директора Ліги українських меценатів – Михайла Федотовича СЛАБОШПИЦЬКОГО – роман-есе «Марія Башкирцева». Цей, по-своєму унікальний роман, написаний ще 1984 року, витримав вже декілька видань й перекладений багатьма мовами. Роман - про яскраве, але коротке життя ще донедавна маловідомої, але талановитої художниці, яку своєю вважають як Україна, бо ж народилася у с. Гавронці поблизу Диканьки на Полтавщині, де минуло її дитинство, так і Росія, бо була російського походження, ну й звичайно Франція, де проминула й трагічно обірвалася більша частина її яскравого творчого життя. Донька відставного поручика Костянтина Башкирцева, відомого різкою вдачею й схильністю до своєрідних пригод, через що мати Марії після двох років заміжжя покинула Башкирцева, й з двома дітьми переїхала до своїх батьків, з раннього дитинства росла серед жінок, що на думку автора й зумовило особливості характеру дівчинки. З дитинства у Марії розвиваються різні таланти, зокрема хист до музики, їй легко даються мови. У 12 років вона вже добре знає французьку, англійську, італійську, грецьку та латинську. Тоді ж вона починає вести свій щоденник французькою мовою. І він згодом прославив її не менше ніж картини майбутньої художниці. Вже з юних років Марія мріє про справжнє кохання, шукає, але так і не знаходить його. Бо спочатку занадто високу планку вимог ставить вона до своїх можливих обранців, а вже потім, будучи важко хворою на сухоти, відчуває свій близький кінець. Хоча навколо Марії декілька років обертається багато як відомих художників та політичних діячів, так і просто заможних чоловіків. Спочатку Марія мала бажання стати оперною співачкою, та не сталося. А згодом, почавши вже відвідувати майстерню Рудольфа Жюльєна, відчула, що в неї є неабиякий хист до малярства. Трохи згодом на її життєвому шляху трапляється доволі молодий, але талановитий художник Жюль Бастьєн-Лепаж, до якого вона все ж відчуває кохання, але знову не склалося. Вона багато чому вчиться у цього митця. Вони разом відвідують салони, виставки. Вже зовсім хворим він відвідує Марію, теж вже лежачу майже на смертному одрі, хвалить її останні роботи, висловлює оптимізм щодо її одужання. Але... Вони обидва згасають, померли майже одночасно. Бастьєн-Лепаж пережив Марію усього на місяць. Скінчила своє життя Башкирцева у жовтні 1884 року, трохи не доживши до 26-и ліття. Вона стала першою з російських (українських) мисткінь, чиї роботи потрапили у найвизначніший музей Франції – Лувр. Тож книжка Михайла Слабошпицького стала його черговим успіхом. У заході й обговоренні роману взяли участь директор музею – Ігор КОЦЮБИНСЬКИЙ, голова обласного осередку спілки письменників – Станіслав РЕП’ЯХ, письменники – Ганна АРСЕНИЧ-БАРАН, Дмитро ІВАНОВ, Сергій ДЗЮБА, Олексій БРИК. Виступили також професор, канд. педагогічних наук Світлана ЖИЛА, викладач військового ліцею – Ольга ГРЕБНИЦЬКА, директор обласного художнього музею Ірина РАЛЬЧЕНКО, педагоги Антоніна КОЦЮБИНСЬКА та Інеса ВАЧНАДЗЕ. Усі вони подякували авторові за його невтомну працю на ниві популяризації визначних діячів нашої культури. Насамкінець автор – М.Ф.Слабошпицький, який був тепло зустрінутий аплодисментами переповненої зали музею – розкрив секрети своєї «творчої лабораторії». Джерело: сайт Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника ім. М.Коцюбинського, http://kotsubinsky.at.ua/news/2008-12-04-31 | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |