реклама партнерів:
Головна » 2009 » Квітень » 5 » Мрія ціною в життя... (щоправда, не власне, а чуже)
13:42
Мрія ціною в життя... (щоправда, не власне, а чуже)
Мрія ціною в життя... (щоправда, не власне, а чуже) Ця історія про те, як 20-річний раніше судимий молодик мало не позбавив життя продавця сільського магазину, аби заволодіти грішми та хоча б раз в житті побувати і розважитися в нічному клубі "Вега", що в центрі Городні.
Роман був круглим сиротою. Його мати померла сім років тому, а батька він взагалі не пам'ятає, має старшого брата, разом з яким до повноліття виховувалися в Городнянській школі-інтернаті. Ще будучи там, хлопець "захопився" дрібними крадіжками, за що і був засуджений, спочатку умовно, а коли підліток не виправився - отримав реальний термін покарання - 3,5 років позбавлення волі. Вийшовши з місць позбавлення волі, Роман вступив до Замглайського училища, де й познайомився з Іриною. Після закінчення - вирішили жити разом. В селі у Ірини був будинок, який належить бабусі Ірини. Саме туди новостворена пара і вирушила жити.
Життя та склад домочадців, що мешкали в будинку по сусідству з сільським магазином, нагадував сюжет відомого твору знаменитого українського класика Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я". Так, в бабусиній хаті також проживали старший брат Романа - Іван, який нещодавно повернувся з місць позбавлення волі, та рідна сестра співмешканки - Марина. От вся ця "весела гоп-компанія" "доглядала" за старенькою власницею будинку 79-річною бабусею-інвалідом, яка пересувалася на костилях. Мати дівчат заробляла гроші в Чернігові, працюючи реалізатором на ринках обласного центру. Звичайно, про догляд, яким вони забезпечували за бабусею, можна лише здогадуватися. Але в будинку мешкала ще один мешканець - грудна дитинка - результат палких почуттів Романа та Ірини. Саме вона і була основним годувальником всієї цієї "кайдашевої сім'ї" - вони жили на виплати по догляду за дитиною. Односельці пригадують, що колись, ще з-півроку тому Роман деякий час працював будівельником, але потім залишив роботу, а, можливо, його й звільнили. Тому отак і жили.
Про Романа в селі нічого поганого ніхто сказати не міг. Завжди привітний не злобливий, тихий. Навіть продавець магазину розповідала, що коли залишався винен гроші, то завжди приносив борг точно в строк, як і обіцяв. Що на нього найшло того злополучного вечора, ніхто пояснити не може. Відомо лише, що вдома у нього виник скандал, і він пішов до товаришів розслабитися. Хлопці "гарно посиділи" в тісному колі, але спиртного, як завжди, не вистачило. Тоді Роман мовчки встав і вийшов з хати. Потай від господаря він прихопив з собою молоток і попрямував до сільського магазину. Було вже близько 17-ї години. Дочекавшись на вулиці, коли приміщення спорожніє від відвідувачів, молодик зайшов до середини і, пригрозивши продавцю молотком, зажадав аби вона віддала йому всі гроші, які є в магазині. Налякана молодиця позадкувала в підсобку і вже почала порпатись біля сейфу, як тут п'яному грабіжникові здалося, що у неї в руках промайнув якийсь предмет, схожий чи то на ніж, чи то на палицю. Розцінивши це як опір, він пустив у хід молоток. Вдаривши Людмилу кілька разів по голові, він почав душити жінку рушником. Вона напівпритомна впала на підлогу. Від вірної смерті жінку врятувало лише те, що вона встигла закрити голову руками, тому удари виявились не смертельними. Вирішивши, що вбив продавця, Роман взяв пакет та став запихати в нього продукти з прилавка. Але через кілька хвилин жінка прийшла до тями і вирішила дати справжній бій нападникові. Що само по собі заслуговує на геройський вчинок. Вона знайшла в підсобці ніж і вийшла з цією зброєю до розбійника. Побачивши "воскреслу" продавщицю, молодик кинувся геть з магазину, але при цьому не забув замкнути магазин на навісний замок.
Закривавлена жінка дісталась до телефону, який був у магазині і зателефонувала голові сільради, пояснивши, що сталося. А вже той викликав міліцію і "швидку допомогу".
В цей час Роман добіг додому, перевдягнувся і чкурнув геть, кинувши Ірині через плече: "Я на Чернігів!".
В черговій частині Городнянського райвідділу, отримавши сигнал про розбійний напад, одразу вжили заходів до блокування та затримання зловмисника. Тим більше, що особа його було була вже відома. Для цього створено три групи пошуку, якими заблоковано всі автошляхи та організовано прочісування місцевості навколо села.
Слідчий Юрій Пархоменко та експерт Віталій Горбатенко чатували на зупинці поблизу перехрестя вже майже півтори години. Було вже близько 22-ї години. Аж раптом вони почули кроки, чийсь силует замаячив у темряві. Хтось біг вздовж дороги. Дочекавшись, коли незнайомець наблизився, міліціонери вийшли назустріч. Представившись, наказали чоловікові зупинитись, але він лише звернув з дороги в поле і побіг ще швидше. Тоді правоохоронцям довелося застосувати всі свої спринтерські здібності аби наздогнати втікача. Коли вони вже майже порівнялися з Романом, він зупинився і вигукнув: "Все! Я здаюсь!"
Зараз затриманий перебуває під ватрою в ізоляторі тимчасового утримання Чернігівського райвідділу. Наразі проти нього порушено кримінальну справу за ст. 187 ч.1 "розбій", яка передбачає ув'язнення на строк від трьох до семи років. Але враховуючи його попередні "заслуги" перед Законом, мінімальним терміном він вже не відбудеться. А поки що триває слідство. Потерпіла лежить в лікарні з травмами голови (на щастя, кістки черепа залишились не ушкодженими). А Ірина з домочадцями та маленькою донечкою чекають на звістку, скільки ж доведеться чекати їм свого непутящого татуся.

Джерело: УМВС України в Чернігвській області, http://kop.gov.ua/index.p....temid=2



Категорія: Кримінал | Переглядів: 961 | Теги: міліція, Городня, судимий, Кримінал, вбивство | Рейтинг: 0.0/0
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar