19:45 35-річчя візиту Патріярха Київського і всієї України Мстислава Скрипника до Чернігова | |
Він прилетів в Україну 20 жовтня, а вже через місяць приїхав у Чернігів. Прилетів ще через Москву, бо прямих рейсів до Києва не було - все контролювала Москва. Прилетів після десятиліть вигнання на чужині, прилетів племінник Головного Отамана УНР, його ад'ютант, глава Української православної церкви у США і діаспорі, а тепер - перший патріярх української Церкви на батьківщині. Мстислав Скрипник, у хрещенні - Степан. Святіший Патріарх Київський і всієї України. З автомобіля біля Чернігівської міської ради вийшов невисокий худенький чоловік, весь у білому, без пишних риз і облачень. А під міськрадою телесувалися зібрані комуністами попаді, дячихи, півчі московської церкви - вони кричали про бандерівця, петлюрівця (якраз це було правдою), лунав вигук: "Он живих людей пілкай рєзал!"... Фантазія в московських людей ...фантастична. А перед приїздом Патріарха вони верещали на площі. І тут я, втеклий з редакції "Комсомольського гарту", де працював, запримітив серед юрби "защітнікав" РПЦ інструктора обкому компартії Дрозденка. Перевдягнений в якусь мало не куфайку, він не просто старанно зображав народ, але й теж шось відповідне вигукував, підігріваючи юрбу. Я не витримав і став голосно кричати про інструктора обкому. Той мусив кудись заховатися... А патріярх вийшов з машини і глянувши на роздерті роти крикунів, зробив один характерний жест, який мені потім розшифрували - то був жест прощення. Але все пішло не за планом комуністів та РПЦ: на коліна перед Патріярхом стала не тільки просвітянка Тамара Непомняща (на фото внизу, під рукою патріярха), але й біля десятка учнів Чернігівського училища псаломщиків- регентів РПЦ. Потім вони стануть священниками української церкви... По центру фото героїчно тримає мікрофон просвітянка, викладачка музичного училища Лариса Куровська. Коли ж було оголошено про роздачу безкоштовних біблій з машини Патріарха - крикуни кинулися першими за дармовщиною... Міський голова Валентин Мельничук втік з міськради, щоб не зустрічатися з Патріярхом - його приймав заступник Віталій Косих. Але він не знав української мови і почав вітання: "Уважаємий патріархат!"... 🙂 Ще був головний лікар першої поліклініки Виноградов, бо Патріарх привіз, як він сказав, "скрині ліків" для дітей, уражених Чорнобилем. Той Виноградов теж щось став говорити російською і Патріярх не витримав, сказавши, що в нього прекрасне "русскоє проізношеніє"... 🙂 Гуморист був. А коли Виноградов, нічтоже сумняшеся, розповів, що він походить з Чорткова на Тернопільщині (тобто з числа російських окупантів), Патріярх тільки розуміюче похитав головою... Одна зі скринь потім десь зникла і я написав про це в "Інформаційному бюлетені", який я видавав і роздруковували на машинці (у нас не було ні газети, ні доступу до радіо, а місцевого телебачення взагалі ще не було). І ось через ці листочки в кількості якихось десятків штук судився зі мною секретар Деснянського райкому компартії Віктор Тканко. Патріарх згадував, що він за німецької окупації сидів у тюрмі і з вікна бачив куполи Катерининської церкви. Не дивно, що саме ця церква згодом стала нашим українським кафедральним собором. ... Патріарх погодувати вирішили в ресторані біля "Дружби". А там підніматися треба раз сходами з вулиці, тоді ще сходами, а тоді ще у зал ресторану. Мстислав, що мав не тільки 90 літ, але й покалічену з часів боїв за Україну ногу, перед останніми сходами запротестував. Його хотіли занести на руках - категорично відмовився: "Що я, мандарин якийсь?!". Тоді я вперше почув значення цього слова не в значенні фрукта, а в розумінні китайського чиновника. Незручно було їсти, коли Патріярх сидів унизу, біля сходів, але єпископ Антоній незворушно командував їсти... Згодом той Антоній Масендич зрадить українську церкву і Патріарха, втече аж у Барнаул, де й скоропостижно помре в якості митрополита російської церкви. А напередодні візиту Патріярха, за чотири дні, юрба московствуючих під орудою секретаря єпархії Григорія Припутнікова захоплює Спаський собор. Сам же Припутніков через деякий час відправиться виконувати інші завдання - уже не КГБ, а ФСБ (що суть єдино) - за кордон. Та то вже інша історія. Василь Чепурний  | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |