20:55 Чай, що пахне літом | |
Не все корисне має бути гірким. Деякі ліки пахнуть літом. Про чай із чорнобривців я дізнався не з книжок. І не з інтернету. Як це зазвичай буває — випадково. Якось восени дружина після звичайного дня, коли ніби й не втомився смертельно, але всередині все просить: досить, — сказала: — А ти знаєш, що їх можна заварювати? Зізнаюся, я тоді посміхнувся скептично — Квіти чорнобривців і чай? Ну таке… Чорнобривці тоді вже були висушені. Стояли собі в банці. Красиві, сонячні. Я на них дивився більше як на спогад, ніж як на щось корисне. Але заварили. І він не був гірким. Не був різким. Не був «лікарським». Він був теплим. Не лише в чашці — десь глибше. Пізніше я вже дізнався, що в чорнобривцях є флавоноїди, каротиноїди, лютеїн. Кажуть, вони і для очей добрі, і для нервів, і для травлення. Народна медицина про це знає давно. Але якби мене спитали, для чого цей чай, я б не починав з розумних слів. Для мене він — для вечора. Для того моменту, коли день треба не завершити, а відпустити. Коли ти вже не бджілка. Коли новини можна не вмикати. Коли тіло згадує, що воно не механізм. Іноді ми додаємо м’яти або меліси. І тоді сон не приходить різко — він підходить тихо, як кіт, і лягає поруч. «Дідо з грядки» в таких випадках каже: — Добрий чай не той, що лікує. А той, після якого не хочеться ні з ким сваритися. З того часу чорнобривці я не висмикую одразу. Даю їм дожити. Зірвані сушу в тіні. Складаю в банку. А взимку, коли за вікном сірість і день короткий, відкриваєш кришку — і літо повертається. Без шуму. Без обіцянок. Просто — є. Усе це — народний досвід, звичайно, не медична порада. Але іноді саме такі речі тримають нас у рівновазі. А у вас є чай — не «від чогось», а для себе? Чи, може, для вечора у вас інший ритуал? Чи є у вас чорнобривці на ділянці і як ви їх використовуєте? Діліться… Ваш Дідо! | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |