17:08 Чернігів. Чим живе місто за 80 кілометрів від Росії | |
...Центральна площа у найпівнічнішому обласному центрі України називається Красна, пише газета Експрес. "Це означає — красива! Це не колір і не "совок", — пояснює мені жінка, в якої запитую дорогу до готелю. Та я помічаю, що більшість місцевих воліють називати її головною — щоб уникати алюзій на Красну площу в Москві. У Чернігові — велика кількість прапорів — жовто-блакитних і Євросоюзу. Йду на проспект Миру, який тут називають вулицею їжі — за велику кількість кафе та ресторанів. Сідаю за столик на вулиці, замовляю каву. Офіціантка приносить мені картатий плед. Починає розмовляти російською, але потім переходить на українську. Розмовляємо про роботу в Чернігові. Усі знають: колись люди масово їздили з цього регіону на заробітки в Росію. А як же тепер? "Молоді мають по декілька робіт, — каже Юлія. — У місті кадровий голод, усюди можна побачити оголошення про пошук працівників. Багато хто їде на заробітки за кордон". Юлія підтверджує: 10 років тому переважно гастарбайтерили в Росії. Але тепер дівчина таких і не знає. Каже, дехто вирушає на роботу в Білорусь. А 20 — 30-річні переорієнтувалися на західну Європу. Чимало чернігівців працюють у Києві, а на вихідні приїжджають додому, до родини. Але й ця тенденція згасає, бо в столиці набагато дорожче житло. Доходжу до залізничного вокзалу. Бачу поїзд Чернігів — Москва. Тепер він має лише два вагони! "Держава нібито обрубує кінці з російською столицею. Але приватні перевізники пускають автобуси до Москви, Санкт-Петербурга, — розповідає чернігівка Наталія Іващенко. — Багатьох чернігівців із Росією поєднують родинні зв’язки". Утім люди тут, за моїми спостереженнями, налаштовані патріотично. "Але знаєте яка проблема? Чимало жителів області залишилися без українського телебачення — аналогове відімкнули, а цифровий сигнал не всюди якісний. Натомість російські канали показують чудово навіть у найглухіших селах..." Прямую на базар. Розглядаю кардиган, питаю ціну. Продавчиня усміхається: "О, то ви наша! Я вам знижку зроблю!" Розповідає, що білоруси їздять у Чернігів на шопінг. "Був момент, коли вони боялися, бо повірили кремлівським ЗМІ, що в Україні б’ють російськомовних, — зізнається продавчиня. — Тоді місцева влада та бізнесмени організовували рекламні тури для білорусів. І нині "сябри" роблять суттєву виручку в сфері торгівлі та послуг. А їхніх товарів у продажу майже нема — невигідно". Іду колишнім дитинцем Чернігова, фотографую Спасо-Преображенську церкву, у кадр потрапляє Борисоглібський собор. Ще крок — і переді мною будинок Чернігівського колегіуму, увінчаний хрестом, а трохи далі на узвишші — Катерининська церква. Чернігів називають містом церков. Прямую на Чернігівський вал — колишню центральну укріплену частину міста, що розташована на високому виступі над Десною. Життя тут плине розмірено і неспішно. У Чернігові — низький рівень злочинності, чисте повітря, воду можна пити з крана, багато дерев і квітів, немає заторів та сміття. І мені стає дивно, що хтось їде звідси шукати кращого життя. Автор: Експрес | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |