реклама партнерів:
Головна » 2020 » Квітень » 10 » Історія шахових змагань Чернігівщини. 19. М. Вербицький – призер чемпіонату України 1927 р.
14:24
Історія шахових змагань Чернігівщини. 19. М. Вербицький – призер чемпіонату України 1927 р.
Історія шахових змагань Чернігівщини. 19. М. Вербицький – призер чемпіонату України 1927 р. Шахове життя 1920-х розвивалося хвилями: вибуховий сплеск у 1924-1925 роках, затишшя в 1926-му і нове піднесення в 1927-му. Як повідомляв «Червоний стяг» 21 квітня 1927 року: «Чернігівська рада фізкультури сповіщає, що Чернігівська шахово-шашечна секція з 1 квітня поновила свою роботу. Склад секції – голова т. Альперович, інструктор Вербицький, члени: представник Окрпрофради, політосвіти, Окркому ЛКСМУ, пролетстуду, військвіду та 2 представники шахових гуртків».

Втім, тепер колишньої феєрії шахових вечорів, сеансів та інших масових заходів вже не спостерігаємо. Квітень пішов на перереєстрацію шахових та шашечних гуртків Чернігова й Чернігівської округи. В травні були влаштовані два товариські матчі на 20-и дошках профспілки працівників освіти з командами залізничного полку та службовцями радянської торгівлі.
Тим часом у Прилуках відбувся перший із відомих нам чемпіонатів міста. Грали 12 учасників, перше місце здобув Еллєр (9,5 очка), друге – Баумштейн (8,5). Обоє потім безслідно зникнуть, вже наприкінці року збірна міста на командному турнірі округів складатиметься зовсім з інших шахістів.
А 26 червня 1927-го в Полтаві стартував 4-й чемпіонат України, в якому блискуче виступив М. Вербицький. Але як він взагалі туди потрапив? Переміг у чемпіонаті Чернігівської округи? Однак не маємо жодних натяків на проведення першості округи, та й часу на її організацію не було. Більше того, в Україні нараховувалося 40 округ (і всі, як ми згадували минулого разу, були рівноправні й напряму підпорядковувалися республіканським органам влади), тож на путівку на чемпіонат України міг розраховувати хіба що переможець турніру округ всієї Чернігівщини. Таке змагання й справді провели, але… тільки-но закінчилась всеукраїнська першість. Та ще й не допускаючи шахістів першої категорії, а таку високу кваліфікацію на тоді мав лише М. Вербицький. Вірогідно, він отримав персональне запрошення на всеукраїнський турнір. На той час Микола Михайлович демонстрував чудові результати, був єдиним переможцем обох губернських турнірів, але в чемпіонаті України до цього не грав: губернський турнір 1924-го провели запізно, а в 1925-му завадили фінансові проблеми. Спершу прізвище Вербицького фігурувало першим у списку запасних кандидатів на участь у чемпіонаті України, а вже червневий номер московського журналу «Шахматы» розмістив Вербицького у переліку запрошених. Відрядження оплатили окружна рада фізкультури та профспілка робітників освіти. Тож цього разу «зірки зійшлися».

Завдяки сприятливому жеребу, на старті у Миколи Михайловича були менш кваліфіковані суперники. Та й сам він грав просто чудово: дві перемоги білими, в третьому турі чорними здолав колишнього ніжинця В. Єршова, святкував перемоги в чотирьох наступних партіях. Відтак стартові 7 із 7-и і відрив у півтора очка від решти суперників дозволяли мріяти як про призове місце, так і про щось більше. Однак у подальших восьми партіях жодної перемоги представник Чернігівщини більше не здобув.
«Червоний стяг», вочевидь на основі слів самого Вербицького, пояснював: «На жаль, дуже важкі умови турніру: щоденна гра по 8 годин на день на протязі 2-ох тижнів, швидкий темп гри (36 ходів – 2 години), дуже позначилися на наслідках турніру, викликавши вже в середині змагання втому учасників і, як наслідок, грубі недогляди в партіях. Лише дуже небагато партій становить художню вартість. Особливо тяжко позначилися умови турніру на грі представника Донбасу т. Єршова та Чернігова тов. Вербицького – обидва в другій половині турніру грали багато нижче від своїх сил».
Графік і справді був занадто швидкий – за два дні проводили три тури: починали в 10 годин, о 14-й робилася перерва, а потім грали з 18-ї години до 22-ї. Це пояснювалось економією часу і коштів, через що й поспішали.
Вірогідно, для Вербицького фатальною стала партія 8-го туру, де він білим раптово поступився одеситу С. Баллодіту, що мав всього 2 очка. Бо далі належало грати чорними з московським маестро М. Селезньовим (виступав поза конкурсом), який білими вигравав партію за партією. Вербицький не встояв і після двох поразок поспіль став лише одним із лідерів, та ще й зі складними суперниками попереду. З киянином Й. Погребиським розійшовся миром, чорними не вдалося переграти непоступливого одесита Д. Руссо. А остаточний удар по амбіціям нанесла ще одна поразка білими від аутсайдера з Молдавії Б. Шапіро (на тоді мав 4 очка з 11-и). Сил майже не залишилось. Однак фортуна була прихильна до Вербицького: три останні партії він звів внічию, хоча двічі врятувався просто дивом, тож зачепився за поділ 3-5 місць.
Відразу по завершенні чемпіонату провели товариський матч на восьми дошках, в якому учасники першості перемогли збірну Полтави 6:2. Вербицький виграв партію в Гуровича, Єршов програв Фрідману.
В журналі «64» Олексій Алєхін так оцінював виступ Миколи Михайловича: «Вербицький, чудово розпочавши турнір, … в другій половині «видихався» і зробив тільки 2½ із 8 (до того ж незаслужено отримавши по нічиїй в Алєхіна й Григоренка)». Що ж до В. Єршова, то він «непогано веде середину й початок партії, але слабкий у закінченнях». Харківський «Вісник фізичної культури», високо оцінюючи виступ Вербицького, додає, що «Єршов, Лернер і Козачковський, через відсутність серйозної практики, виявилися мало підготовленими для такого відповідального змагання».

В цілому ж Вербицький справді виступив блискуче. Призове місце в першості України довгий час залишатиметься нездійсненою мрією для чернігівських шахістів (Наум Левін, бронзовий призер чемпіонатів 1961 і 1967 років, вже давно мешкатиме в Києві, тож лише Олександр Носенко повторить досягнення Вербицького через 73 роки, в 2000-му). Також за наслідками всеукраїнської першості була сформована збірна України, яка в жовтні 1927-го в Москві взяла участь у першому командному чемпіонаті СРСР. М. Вербицький потрапив до складу команди, а за відсутності основних гравців виступав на другій дошці.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
спеціально для «Чернігівського формату»



Підсумкова таблиця чемпіонату України 1927 року



Замітка в газеті "Червоний стяг" про підсумки чемпіонату України (21 липня 1927 року)




Категорія: СПОРТ | Переглядів: 704 | Теги: Сергій Горобець, Чернігівщина, шахи, історія | Рейтинг: 0.0/0
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar