реклама партнерів:
Головна » 2020 » Квітень » 21 » Історія шахових змагань Чернігівщини. 21. Друга хвиля: Чернігів (1927-1928)
06:48
Історія шахових змагань Чернігівщини. 21. Друга хвиля: Чернігів (1927-1928)
Історія шахових змагань Чернігівщини. 21. Друга хвиля: Чернігів (1927-1928) Ми вже згадували про хвилеподібний рух розвитку шахової гри на Чернігівщині: сплеск у 1924-1925 роках змінився штилем 1926-го, а в 1927-му справжній вибух – Микола Вербицький сходить на п’єдестал Всеукраїнської першості, Глевкий пробивається в фінал всеукраїнського турніру округів. Та головне, що цього разу спостерігаємо пожвавлення в Прилуках, зрештою оживає й Ніжин.
Друга хвиля охопить 1927-1928 роки та першу половину 1929-го. Після чого зміниться куди більш тривалою в часі кризою, пов’язаною із загальною політичною ситуацією в країні. Але на рубежі 1927-1928 років все виглядало як ніколи оптимістично.


За підсумками чемпіонату України М. Вербицький отримав запрошення в збірну команду республіки на Всесоюзний командний турнір (командну першість СРСР). Змагання проходило 1-15 жовтня 1927-го в Москві, і цього разу шахова секція окружної ради фізкультури знайшла можливість профінансувати відрядження. Вербицький справді поїхав у Москву, за відсутності деяких провідних гравців виступав на почесній другій дошці. Детальніша інформація про його виступ відсутня. Команда України (В. Кирилов, М. Вербицький, Д. Руссо, О. Алєхін, П. Тесленко) в коловому турнірі одинадцяти команд фінішувала шостою: непогано стартувала, але згодом зменшила темп. Команди з другого по шосте місця розмістилися в інтервалі півтора очка, і саме українці фінішували в хвості цієї групи.
Продовжував працювати зразковий шаховий гурток профспілки робітників освіти (робосу), однак не все складалося гладко. 4 лютого 1928-го І. Дроздов на сторінках «Червоного стягу» так описував ситуацію:
«Найкращим шаховим гуртком міста Чернігова є шаховий гурток робосу. Він існує вже три роки й за цей час має минуле багате різними досягненнями. Багато разів він виходив переможцем у найрізноманітніших змаганнях (з командами шахістів залізничників, військових частин, профспілок тощо). У цих змаганнях гурток робосу ніколи не зазнавав поразки. Його керівником є т. Вербицький, призер Всеукраїнського шахового чемпіонату минулого року, переможець чемпіона Поволожжя. Гурток має багато кваліфікованих шахістів (в останньому категорному турнірі брало участь 19 шахістів). Це справжній шаховий центр нашого міста. Але зовнішні умови праці гуртка дуже несприятливі. Гурток міститься в маленькій кімнатці канцелярії робосу. Декілька разів бюро гуртка просило адміністрацію клубу дати кращу кімнату. При бажанні таку кімнату можна було б дати. Але адміністрація клубу дуже зневажливо ставиться до шахів. На її думку, це дурниця, про яку не варто турбуватися, а тому вона й відмовляє задовольняти найелементарніші потреби гуртка – дати кімнату, в якій можна було б працювати, дати кілька карбованців на ремонт шахового майна, купити книжок про шахи тощо. А це не дає гуртку змоги розвинути свою роботу, не дає навіть змоги нормально працювати».

Микола Вербицький залишався першим номером шахової Чернігівщини та головним ентузіастом популяризації шахів серед широких мас населення. Проводив сеанси, читав лекції, демонстрував чудові результати. І тепер це вже не епізодичні лекції, а цілих два цикли – ази шахової гри для початківців (наприклад, «Шахи. Їхнє минуле, майбутнє та сучасне») і курс дебютів для кваліфікованих шахістів (скажімо, 25 лютого 1928-го прочитано «Італійську партію»).
Тоді ж, у лютому 1928-го, Вербицький тріумфує в першості клубу робос із фантастичним результатом – 18 очок із 18 можливих. Турнір вийшов масштабним (19 учасників!) і зібрав практично всіх провідних гравців Чернігова. Г. Лундберг (2 місце в турнірі округів Чернігівщини 1927-го), молодий В. Пекур (який стане одним із кращих у 1930-х) і М. Кульчинський, що фінішували на 2-4 місцях, виконали норматив другої категорії. Слідом за ними п’ятим Глевкий, нещодавній фіналіст республіканського турніру округів. Брав участь і М. Левицький (3 місце в турнірі округів), однак із ним пов’язана якась неприємна історія. Як повідомляв «Червоний стяг», «Левицький М. та Плисецький М. намагалися дезорганізувати турнір і взагалі життя шахгуртку. Тому правління БРО та бюро гуртка виключило їх з турніру та шахгуртка і зробило попередження щодо такої поведінки».
Паралельно проходив турнір любителів. Його призери – К. Пекур, Зарковський, Лисицин – здобули п’яту категорію.

Цікавий турнір відбувся в квітні 1928 року, також організований клубом робос. Він мав змішаний склад, тобто зібрав як кваліфікованих шахістів, так і любителів. Сильніші гравці давали суперникам певну фору: пішака, фігуру або хід чи навіть два вперед. Такі види змагань були розповсюдженими на початку ХХ століття і називалися гандикап-турнірами. Серед 11-и учасників спостерігаємо і першу жінку-шахістку, студентку інституту народної освіти Афанасьєву. Першу половину турніру без поразок пройшов Г. Лундберг, Вербицький (в газеті названий чемпіоном Чернігівщини) оступився в партії з Сущинським, а потім програв і вдруге. Однак підсумки турніру нам невідомі.
А потім щось розладналося в шаховому житті Чернігова: шахи зникають зі сторінок чернігівської преси, не бачимо представників Чернігівщини в чемпіонаті України 1928-го та інших головних турнірах, показовий шаховий гурток робоса згортає свою діяльність. Вірогідно, причиною тому знову фінанси. В січні 1929-го шахова секція буде заново організована при окружній раді фізкультури. Але то вже інша історія…

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
спеціально для «Чернігівського формату»



Таблиця всесоюзного командного турніру 1927 року



Газета "Червоний стяг", 21 лютого 1928 року




Категорія: СПОРТ | Переглядів: 644 | Теги: Чернігівщина, Сергій Горобець, шахи, історія | Рейтинг: 5.0/1
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar