21:27 Московія на Новгород-Сіверщині завжди була чужою | |
Нічого нема ціннішого для майбутніх поколінь, ніж написане сучасниками про пережите. Українці, які товаришували зі словом, були навчені дотепно розповідати про минуле. На жаль, тривалі століття московитського панування, в купі з 74 роками тиранії совіцької на Українській Землі, наробили чимало лиха. З деяких завулків пам'яті значна частина Новгород- Сіверської громади не здатна й досі вийти на шлях, коли світло остаточно відганяє темряву. Тому й церква московська досі на наших теренах відспівує тих, хто поліг від пострілів мерзоти, яку вона благословляла на вбивства. І чужинська присутність в назвах живе,а певному гурту здається образою те,що з книгозбиралень міста та сіл на макулатуру відправляють написане московитському мовою. І все це тривожить нашу душу тому, бо ми й далі нічого не знаєм серйозного про нашу рідну історію. А іноді- навіть не докладаємо бажань та зусиль для збагачення знаннями минулого, щоб дурниками не виглядати!? Ага,се коли чуєш,як репетує жіночка, а її обуренням нема меж з приводу, що перейменовують вулицю,знищуючи старе та вороже,або бібліотекарка в селі виносить на смітник книжки Гайдара, Горького, Пушкіна, Макаренка чи Островського, яких вона юнкою вивчала в школі. Але ми сьогодні -про Дмитра Дорошенка. Активну українську постать,полишившу виразний слід у громадсько політичній діяльности,історичних дослідженнях в проміжку кінця 19- першій половині 20 століття. До того ж, важливого для нас,як земляка,що навчався в НС чоловічій гімназії та полюблявшого всю округу Сіверську, вбачаючи в ній креативний об'єкт своїх краєзнавчих студій. Що й казати, Дмитра Дорошенка варто читати. Так,всім національно свідомим українцям! Але сьогодні я хочу,щоб до спадщини земляка приклали мізки свої та увагу мої земляки-новгород- сіверці. І тоді вони зрозуміють,чому ворожий слід у нашому місті залишив пам'ятник пушкіну на Замку, який скинули геть патріотичні українці ще до совітів,і що місто наше завжди було Українським, де в центрі його стояв портрет Великої Заньковецької, і де книжка українська цінувалася набагато вище,ніж сьогоднішня згадка про місцеве морозиво тощо. Словом, наш земляк Дмитро Дорошенко залишив прекрасні рядки споминів. Навіть нарис про Новгород-Сіверський, з якого кілька рядків ми даємо вам для вступу до великої роботи читання історії НЕ МОСКОВИТСЬКОЇ, а рідної Української! Читайте і ви зрозумієте,що на НовгородСіверській землі московити і московитські,навіть той же Пушкін, завжди були чужими. Автор: Борис Домоцький, Правий берег Десни  | |
|
| |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |