реклама партнерів:
Нова карта Чернігівської області вже є. А хтось мав сумніви?! - 29 Червня 2015 - Чернігівський ФОРМАТ - Актуальні новини Чернігова - Новини Чернігова | Події в Чернігові: політика, економіка, аналітика, культура, екологія, туризм | Чернігівські відеоновини | Чернігівcька преса
Головна » 2015 » Червень » 29 » Нова карта Чернігівської області вже є. А хтось мав сумніви?!
09:04
Нова карта Чернігівської області вже є. А хтось мав сумніви?!
Нова карта Чернігівської області вже є. А хтось мав сумніви?! Офіс реформ на Чернігівщині довірили молодим. Директору Ярославу Жиденку — 25, іншим співробітникам від 25 до 32 років. Перед ними поставили відповідальне завдання — розробити перспективний план добровільного об’єднання територіальних громад нашої області. Іншими словами, зробити так, щоб люди на місцях зрозуміли суть змін і пішли на співпрацю у вирішенні власної долі, адже ключове слово тут — добровільне об’єднання.

Минуло менше двох місяців: перспективний план створено і 19 червня затверджено обласною радою; нова карта адміністративно-територіального устрою області є. Це було нелегко, проте далі буде ще важче, переконаний Ярослав Жиденко, бо розпочнеться практична робота по здійсненню самого об’єднання громад. Знову треба зустрічатися з людьми, пояснювати процедури, допомагати з документацією.
Пояснювати Ярослав Жиденко вміє. Без найменшого роздратування, знову й знову — дивовижне терпіння. Можливо, саме завдяки таким якостям і вдається рухатися по
неораній цілині наших реформ. На цьому етапі цікаво було дізнатися в директора офісу про перші враження і висновки, на що можемо розраховувати в результаті всіх цих зусиль.
— Пане Ярославе, ви як першопрохідці на незвіданому шляху, із якими головними перепонами стикаєтесь на місцях? Які в людей основні страхи, що їх гальмує? Минулого тижня на конференції, організованій у Чернігові Українським інститутом міжнародної політики, голови районних адміністрацій та рад здебільшого вимагали не теорії, а чітких інструкцій від влади, що вони мають робити. А де ж власна ініціатива? Адже йдеться про їхню долю і майбутнє.
— Серед головних побоювань — недовіра до успішності реформи і в цілому до влади. Люди згадують і медичну реформу, і пенсійну, де й по сьогодні немає якогось фінального результату. Так само і в реформі децентралізації — більшість не вірить, що вона буде реалізована. Люди кажуть: от ви нам тут розповідаєте, а через рік прийде нова влада і затіватиме свої реформи. Також немає розуміння кінцевого результату. Адже на нинішньому етапі ми стоїмо тільки на першій сходинці — добровільного об’єднання територіальних громад. Проте всіх цікавить, що буде вже на інших рівнях, таких як нові райони чи регіони. Але ж на сьогодні ще не прийнятий ні закон про місцеве самоврядування, ні новий закон про місцеві вибори, немає необхідних змін до Конституції.
— Тоді давайте зробимо так. Опишіть модель управління, яка має бути в результаті адміністративно-територіальних змін і децентралізації на прикладі Чернігова.
— Наприклад, якщо сформується міська об’єднана територіальна громада, тобто з містом Черніговом об’єднаються навколишні села, то після проведення виборів створиться Рада об’єднаної громади, обрана всією громадою. Ця рада сформує виконком і обере голову. Що стосується старост, вони залишаться поки що в тих населених пунктах, де є сьогодні сільради. А староста за посадою також є членом виконкому в адміністративному центрі, тобто він таким чином залучений до процесу прийняття рішень у конкретній об’єднаній громаді. Ось така модель управління: у центрі — рада-виконком-голова, на місцях — старости.
— А мер міста?
— Голова буде, скоріше за все, обиратися радою, щоб не було двовладдя.
— Я чула таке висловлювання від одного з голів районної ради: як можна об’єднати двох бідняків і створити в результаті спроможну громаду? Отже, як ви переконуєте багатших єднатися з біднішими?
— Розумієте, тут є переваги як для бідних, так і для багатих. Наприклад, в управління ОТГ будуть передані землі, навіть ті, які знаходяться за межами населених пунктів. І ставку податку на землю визначатимуть самі громади, тобто чим більше землі — тим більше коштів з податку. Звісно, ми також переконуємо багатші громади і просто по-людськи, що вони мали б брати відповідальність за тих, хто мешкає поряд із ними, адже всіх непокоїть, що села можуть пропасти.
— Тобто це, в принципі, взаємовигідний процес?
— Саме так.
— А кількість людей у громаді має якийсь вплив?
— Звичайно. Основний ресурс, який отримає об’єднана територіальна громада, — це 60% ПДФО. І, звісно, чим більша громада, чим більше в ній буде працюючих людей, тим більший дохід вона отримуватиме. Люди побоюються втратити робочі місця в результаті реформ, а насправді їх створюватиметься ще більше — за рахунок формування нових органів місцевого самоврядування виникне необхідність у нових спеціалістах. Знову ж таки об’єднана громада буде сама визначати рівень оплати цих службовців, і якась багатша громада зможе надавати деякі надбавки, намагаючись залишати в себе кадри. Адже ми розуміємо, що коли сьогодні в нас повна зрівнялівка, то нікому немає сенсу залишатись у якомусь районі працювати.
— Ви все пояснюєте абсолютно зрозуміло. Але ж вас тільки п’ятеро в офісі, наскільки я знаю. Як ви зможете до кожного дійти? Може, треба якісь листівки роз’яснювальні поширювати?
— Нас п’ятеро, але ж ми спів-працюємо з облдержадміністрацією, підключили районні державні адміністрації. Місяць тому ми проводили навчання представників райдержадміністрацій, щоб вони могли донести ідею об’єднання до громад. Відповідно на рівні районів створені робочі групи зі спеціалістів, які залучають до роботи сільських і селищних голів. Ми виїжджаємо на найбільш проблемні ділянки, і вже проїхали більшу половину районів, де виникала потреба нашої присутності. І з обласною радою співпрацюємо, залучаємо депутатів, адже вони добре знають специфіку свого виборчого округу. Намагаємось залучати до роботи всіх, кого можна. Розуміємо, що чим більше людей братиме участь, чим більше буде прихильників цієї реформи, тим простіше, м’якше та ефективніше вона пройде.
— Люди вже, здається, здебільшого розуміють саму необхідність реформ?
— Так. Куди ми приїжджаємо, бачимо: усі розуміють, що реформа на часі, вона необхідна. Але завжди є страх чогось нового. Ми зазвичай боїмося змін, водночас усі просимо й кажемо, що хочемо реформ.
— Але аби хтось зробив!
— Так, аби хтось. Дуже часто лунає фраза: та краще б ви робили не добровільне об’єднання, а просто об’єднання, ми б його виконали, ми не хочемо брати на себе відповідальність. Проте ви ж знаєте, що за законом основними ініціаторами об’єднання все одно повинні бути сільські, селищні голови, ради або громада населеного пункту.
— Але ж у Польщі, наприклад, людям дали на добровільне об’єднання від 3 до 7 років, тобто чітко окреслили терміни. І було зрозуміло, що ті, хто не вклався у строки, змушені будуть у примусовому порядку увійти до якоїсь громади. Може, і в нас варто визначити якісь часові рамки?
— Розумієте, у нас немає цих років у запасі, які були в Польщі. Ми запізнилися з реформами років на 20!
— Схоже, зараз виникла унікальна ситуація, коли влада йде попереду суспільства, ініціює реформи, адже здебільшого буває навпаки. А люди ніяк не можуть позбавитися колишніх уявлень, що все за них вирішать нагорі.
— Так. У нас і децентралізацію сприймають, насамперед, із фінансової сторони: отримати кошти хочуть, а коли йдеться про повноваження та відповідальність — бояться.
— Отже, кошти давайте, а відповідальність залиште собі!
— Такий підхід. І багато хто чекає, що прийде якийсь цар, скаже, що робити, і залишиться тільки виконувати. От якби в нас проходила примусова адміністративно-територіальна реформа, мабуть, питань би не виникало. Кабмін би прийняв постанову з новою картою територіального устрою, і на місцях усі б підкорились. Поки що немає достатньої свідомості громадянського суспільства. Ми досі живемо ще в старій системі координат.
— А може, є якісь передові громади, на які можна рівнятися?
— Так. Узагалі, кожний район специфічний. Ось, наприклад, Го-роднянський район. Можна подякувати меру Городні Богдану Андрію Івановичу, який сам проводить усю необхідну роботу, і фактично в нього проблем не виникає. Там формуються три громади, він готовий допомогти навіть сусіднім громадам. Якщо люди на місцях беруть ініціативу в свої руки, то все проходить набагато простіше. Те саме — Парафіївська селищна рада, вони цей процес почали вже давно. Вертіївський селищний голова настільки активна жінка, що вже об’їздила всі села, сама роз’яснює. Якби більше в нас було таких агітаторів місцевих, таких ентузіастів! Але є й інші, які поширюють думки, що от, мовляв, як тільки нас об’єднають, одразу клуб закриють, школу рознесуть, лікарню розберуть по цеглинах і так далі.
— Ніби цього зараз не відбувається.
— Я про це й кажу. Ми можемо почекати ще років 20, і нам тоді не треба буде нічого робити, бо пройде природний процес зникнення сіл. Цей процес зараз іде, наприклад, у Варвинському районі в одному селі — 7 мешканців, а в іншому — одна сім’я живе. Відбувається старіння населення, у багатьох сільських радах із двохсот осіб — майже всі пенсіонери, то звідки там візьмуться діти чи молодь! А якраз таке об’єднання допоможе хоча б підтримати ці села, які поки ще існують. Ми розказуємо конкретно, що вони отримають у результаті об’єднання і що для цього треба зробити. Бо можна нарозповідати, як добре живеться у Польщі, але ми ж розуміємо, що ми не в Польщі і не в Латвії.
— Мене навпаки трохи навіть заспокоює, коли експерти розповідають про Польщу, що там напередодні реформ було гірше, ніж у нас, але ж у результаті в них усе вийшло!
— Так, було гірше, і повірте, добровільне об’єднання там проходило з великими проблемами. У результаті була прийнята постанова про адміністративно-територіальний устрій без добровільності. В один вечір кабінет міністрів прийняв рішення, і зранку люди прокинулися уже в нових адміністративних утвореннях. Тобто в них спочатку сформувалися об’єднані громади на добровільних засадах, вони фінансово процвітали, але залишились і ті, хто не хотів. І ми розуміємо: якщо в нас виникне така ситуація, що, наприклад, половина об’єднається, а половина ні, то дві системи існувати одночасно не зможуть, якийсь перехідний період має пройти, а потім одного дня Кабмін ухвалить відповідне рішення. Але це можливо лише тоді, коли буде достатня законодавча база.
— Ви мали перспективний план зробити до 10 червня, наскільки я пам’ятаю.
— План у нас був готовий ще на минулу сесію облради, проте пролунало зауваження, що він недостатньо обговорений із громадами. Відповідно на три тижні відтермінували його прийняття. Ми активно в усіх районах із міськими, селищними головами провели обговорення, врахували пропозиції, нанесли на карту області необхідні зміни.
— І скільки в нас громад у результаті утворилося?
— У попередньому плані було 59 об’єднаних територіальних громад, а вже у плані, затвердженому обласною радою 19 червня, їх стало 81. Це замість 569 селищних і міських рад. Тобто в нас фактично в 7 разів зменшується кількість суб’єктів як адміністративно-територіальних одиниць.
— А що має відбуватися далі? Уже затверджено перспективний план. Кабмін зробить його експертизу і
зрештою також затвердить. Припустимо, громади об’єдналися, принаймні формально, що вони потім робитимуть? Ось наш адміністративний центр, ось наша адміністративна будівля. А далі як?
—У них відбудуться вибори, відповідно почне функціонувати рада, виконком, голова, вони сформують органи місцевого самоврядування, розроблятимуть перелік необхідних служб. Оскільки наприкінці поточного року формується бюджет на наступний рік, вони напряму з Мінфіном його погоджують — громади в міжбюджетних відносинах прирівнюються до статусу міста обласного підпорядкування. І вже з наступного року вони живуть у новій бюджетній системі, а далі все — у їхніх руках.
— Звучить оптимістично.
— Так, але, дай Боже, щоб воно реалізувалося, і тоді дійсно в Україні щось покращиться на рівні самої громади, а не тільки в центрі.
— Можливо, люди попрокидаються.
— Так, і це стимулюватиме їх щось робити. Справді! Бо за них уже не буде кому вирішувати, люди самі відповідатимуть за себе і свою громаду.
Наостанок ліричний відступ: поїздивши по селах області, хлопці з офісу реформ зазначають, що переважна більшість населення розмовляє українською. Почули вони і специфічну говірку наших людей, що історично складалася на прикордонні як суміш української, російської та дуже колоритної білоруської мови. Найбільше їм сподобалося слово «хорошо». Не
«добре» — український варіант, і не «харашо», як звучить російською, а саме «хОрОшО». Тож якщо це головне слово, яке западає на слух у нашому регіоні, тоді точно все у нас буде ХОРОШО!
Віра ЛОБАНОВСЬКА

Довідка
У разі об’єднання громади наділяються повноваженнями та ресурсами, як міста обласного значення. Отже, об’єднання територіальних громад є запорукою переходу місцевого самоврядування на якісно новий рівень.
До бюджетів об’єднаних громад нараховуватиметься 60% ПДФО, із додаткових ресурсів місцеві ради отримують власний земельний податок, ставки якого на своїй території кожна рада встановлюватиме самостійно. При цьому до юрисдикції кожної ради передаються всі землі громади, у тому числі й за межами населених пунктів. Запроваджується місцевий податок на нерухоме майно, ставки якого кожна місцева рада встановлює самостійно.
Громада отримує 5% від продажу пального на АЗС, алкогольних та тютюнових виробів.
За бюджетами місцевого самоврядування залишаються такі джерела, як раніше закріплені місцеві податки і збори.
Оскільки навіть такі ресурси не забезпечать спроможність дрібних громад, реформа місцевого самоврядування передбачає об’єднання (укрупнення) територіальних громад. Із більшої території до місцевого бюджету можна зібрати значно більші кошти й реалізовувати серйозні проекти місцевого розвитку.
Проте укрупнення території громад не може бути довільним, воно має свої логічні межі. Відстань від центру громади до її найдальшого населеного пункту має бути такою, щоб в екстрених випадках її не довше ніж за 30 хвилин могли подолати пожежна команда, швидка допомога, поліцейський патруль.
Питання визначення меж нових об’єднаних громад вирішуватиметься органами влади обласного рівня з урахуванням як об’єктивних критеріїв, так і думки громадян.
До центрів спроможних громад будуть перенесені з районних центрів місця надання адміністративних послуг, соціальної допомоги — через територіальні центри, пожежні, правоохоронні, санітарно-епідеміологічні служби тощо. У разі нестачі приміщень та інших елементів інфраструктури для надання всіх необхідних послуг громадам надаватиметься допомога з державного бюджету на їх придбання чи побудову.
Об’єднання громад як ключовий елемент реформи має бути здійснене до чергових місцевих виборів, що відбудуться у жовтні 2015 року. Нові ради, обрані вже в об’єднаних громадах, отримають нові повноваження та суттєві ресурси.
(За матеріалами Практичного посібника з питань формування спроможних територіальних громад, виданого Асоціацією міст України за підтримки USAID)

Джерело: Чернігівські відомості





Категорія: СОЦІУМ | Переглядів: 1446 | Теги: Чернігівщина, адміністративний поділ, реформи | Рейтинг: 0.0/0
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar