Сьогодні великомученика Прокопія. Саме на святого Прокопа колись розпочиналося масове збирання зернових. Цього дня кожен господар намагався нажати бодай один сніп. Про це засвідчують численні прислів’я і приказки: «На Прокопа приготуй плечі для снопа» або «На Прокопа має бути в полі копа». Було бажаним, щоб зажинки збігалися з повним місяцем і так званими «легкими», тобто жіночими днями – середою, п’ятницею чи суботою.
На Поліссі Прокопію служили молебень – щоб не було негоди. Не працювали ані в полі, ані в лісі, щоби не викликати буревій, град, вихор, пожежу, блискавку. Іноді його називали «градовим днем». Існувало повір’я, що хто працює в цей день – обвариться. Заборонялося працювати жінкам, у котрих одне за одним помирали діти. Білоруси казали: «Пракоп бок прыпек». А ще цього дня українці до сходу сонця збирали кріп і мили ним голову, щоби вона не боліла. Також у цій воді купали хворих на енурез дітей – цей звичай був поширений на Харківщині. Прокопа вшановували не тільки українці, але й представники інших слов’янських народів. Приміром у Сербії Прокопа вважали своїм покровителем шахтарі.
Сьогодні великомученика Прокопія. Саме на святого Прокопа колись розпочиналося масове збирання зернових. Цього дня кожен господар намагався нажати бодай один сніп. Про це засвідчують численні прислів’я і приказки: «На Прокопа приготуй плечі для снопа» або «На Прокопа має бути в полі копа». Було бажаним, щоб зажинки збігалися з повним місяцем і так званими «легкими», тобто жіночими днями – середою, п’ятницею чи суботою. 