15:52 Чернігів туристичний втрачає | |
«Вот, наконец, приказ о доме вышел, и тот рабочий, тот, что дом ломал, Ударил с маху гирею по крыше, а позже клялся, будто бы услышал, Как кто-то застонал…» В. Висоцький Чернігів із кожним роком стає все більш комфортним і все менш древнім. Далекого 1919 року цей дім пережив страшну втрату. Мешканці його з горя посивіли за ніч, життя їх було розтоптане, розтоптана була й душа цього будинку, його гідність та славна історія. Тепер же й тіло його знищене. Що ж, лишається тільки навздогін сказати: прощай, старий друже, твої муки скінчилися. В серці ж міста рана лише поглибилася… Наприкінці 1880-х років цей статний дім був зведений представником однієї із найстаріших і найшановніших дворянських родин кількох губерній: славним сином роду Тризн – Дмитром Романовичем Тризною, статським радником, кавалером орденів, головою повітової управи та членом губернського земства. У цей дім він привів свою молоду дружину – Ганну Олександрівну Бакуринську, рідну сестру Олексія Бакуринського, рідна сестра ж самого Дмитра Тризни – Ольга Романівна – стала за дружину Олексію Олександровичу Бакуринському. Дві шляхетні родини – два величні будинки один навпроти одного. Не було такого торжества чи навіть маленького приводу, коли б обидві великі родини не збиралися разом. У цьому будинку бували й родичі Тризн – Тищинські, Рашевські, Тессени, Барщевські… Але всьому доброму і світлому буває кінець. Обидві жінки побивалися з горя в страшному тумані серпня 1919 року, коли сталося звіряче підле вбивство Олександра та Олексія Бакуринських. Ольга Бакуринська, яка трудилася викладачкою у музичному училищі, перетворилася на тінь, була не в силах продовжити роботу, й колеги, як могли, підтримували її. Бідна жінка, в непоправному горі вона ходила молитися на жахливе місце розстрілів за Чорторийським мостом. Не знаючи точно, де покоїться її чоловік та дитина, вона підносила молитви над чужою могилою, оплакуючи разом усіх, і своє життя. Ганна Олександрівна Тризна, втративши одночасно брата та улюбленого племінника, посіріла, життя її втратило кольори назавжди. Воно скінчилося. Величезний родовий будинок Бакуринських був розграбований, меблі та майно – розкрадені більшовицькими виродками, про решту подбали безпритульники, яких «прописали» в будинок Тризн, перетворивши його на сиротинець – хлопчаки видрали навіть дверні ручки та пічні засувки, зносячи те на базар; багате убранство дому, чудові черешневі меблі, грамофон, навіть сокири – все було «націоналізоване» й зникло невідомо куди. Повз колись два прекрасні будинки стало страшно проходити містянину. Власників же просто виставили на вулицю, доживала Ганна Олександрівна Тризна в якійсь темній напівкомірчині, куди її змогли прийняти теж докорінно принижені, пограбовані та «ущільнені» родичі. Минули роки. І ось, зараз будинок зноситься. Зноситься, попри значення для міста, значення для історії, значення для хваленого «туристичного потенціалу». Довгі розмови про створення закритого для нової забудови кварталу історичних будиночків в межах незачепленого війною охвістя вулиць Мстиславської-Гончої-Київської так і лишилися колами на воді. А тут же не лише старий Тризна і давній Бакуринський, десь тут і майже двохсотрічна хата Преліних, єдина, яка пам’ятає Тараса Шевченка, що спинявся тут у свій останній візит 1847 року… Нема кому бити в набат, давно відійшли спроможні підняти голос на захист, а сил волонтерів явно не вистачить на все. Це дуже образливо, коли на одну врятовану перлину припадає кілька вбитих старих друга – кривава рана в серці міста. І найгіркіше – для більшості зовсім непомітна. Сором вічний, як і слава. Різниця в тому, що слава швидше забувається! Джерело: Цікавий Чернігів На головному фото: Герб роду Тризн, Малоросійський родословник В. Модзалевського, ч.5  Будинок Тризн, деталь фасаду. Світлина А. Новака, 2019  Будинок Тризн, фасад, Світлина Б. Жовтка, 2021  Будинок Тризн, деталь фронтону, Світлина Б. Жовтка, 2021  Ольга Романівна Тризна, в заміжжі - Бакуринська, сестра Дмитра Романовича Тризни, дружина Олександра Олексійовича Бакуринського та мати Олексія Бакуринського, викладачка Чернігівського музичного училища. Збірка Ю. Забелло  Могила Івана Олексійовича Тризни, представника паралельної гілки роду Тризн, батька Ганни Рашевської, дружини титулярного радника Миколи Васильовича Рашевського, діда лікаря Василя Рашевського. Чернігів, Петропавлівське кладовище. Світлина А. Новака, 2016 | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |