08:18 Декомунізація на Чернігівщині. Щорс: тиражована неправда | |
Ухвалення Верховною Радою чотирьох законів про декомунізацію нашої держави викликало переполох у прихильників комуно-тоталітарного минулого, які ще не перевелися, в тому числі серед посадовців Української держави. Приклад цього — реакція деяких чиновників міста Щорса. Це старовинне місто мало назву Сновськ. І ось у радянські часи, коли творилися комуністичні міфи, його перейменували на честь уродженця міста, відомого більшовицького діяча Миколи Щорса. Того самого, що вірно служив Московській комуністичній імперії, нищив незалежну Україну, щоб знову приєднати її до Росії. Положення нового закону про заборону і ліквідацію комуністичної символіки, згідно з яким доведеться перейменовувати Щорс і скоріше за все повернути йому історичну назву Сновськ, злякало апологетів Московщини. Дивного в цьому нема, адже це один із північних, свого часу досить русифікованих і комунізованих районів області, ще й на кордоні з Росією. Не марно в центрі міста досі бовваніє величезний пам’ятник Леніну, один з останніх в області. А ще в місті досі вулиці імені Леніна, того таки Щорса, Рози Люксембург та інших «видатних земляків», І ось що заявили стосовно перейменування міста деякі чиновники. Директорка місцевого музею Щорса — проти перейменування, бо це, значить, наша історія (начебто до Щорса у міста історії не було). І заявила, мовляв, Щорс загинув у 24 роки і що він визволяв Україну від німецьких окупантів. Що він загинув у 24 — правда, але це напівправда. Директорка мала б додати, що загинув Щорс не від кулі петлюрівського війська, як нам торочили десятиліттями, а був убитий чекістом, за наказом більшовицької Москви. Тобто знищений тим режимом, якому служив. А щодо «звільнення» від окупантів, то це взагалі абсурд. Невже очільниця музею не знає, що німецькі війська були на території України, згідно із домовленістю з урядом гетьмана Скоропадського, лише з весни по листопад 1918 року. 11 листопада 1918 року Перша світова війна завершилася поразкою Німеччини, якій стало не до «окупації» чужих територій. Щорс же загинув у серпні 1919 року, і весь кінець 1918-го та наступний рік боровся не проти «німецької окупації», а проти Української Народної Республіки. Якщо директорка музею не знає цих шкільних істин, вона погана директорка. Якщо знає і таке говорить, тоді ще гірше. Ще далі пішла секретар Щорської міської ради. Вона, бідкаючись про «численні клопоти» з перейменуванням міста чи вулиць, добалакалася до того, що, мовляв, мешканцям доведеться «міняти паспорти». Це вже або повне невігластво, або злісна дезінформація. Жодним положенням згаданих законів не передбачено при перейменуванні міст, вулиць громадянам міняти паспорти. Невже цього не знає секретар міської ради, представник української влади? Залишається додати, що ці одкровення надруковані величезним тиражем у газеті, одним із засновників, тобто господарів, якої є Чернігівська обласна рада. Петро Антоненко, газета “Світ-інфо” | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |