16:11 Ігор Ігнатенко про архелогічні знахідки 1991 року на чернігівському Валу | |
Влітку 1991 р. чернігівські археологи продовжили розкопки в парку культури і відпочинку ім. Коцюбинського. Найбільш цікаві знахідки чекали у розкопах що були закладені на «Цитаделі» або «Верхньому Замку» - місці, яке до 1920-х називалося «Вал». Це був мій перший відкритий лист (самостійні розкопки). Серед інших знахідок, до рук археологів потрапив невеличкий «скарб», він складався з решток шкіряного мішечку, до якого були покладені 230 скляних намистин, 26 срібних монет, бронзовий наконечник ременя, чотири бронзових пронизки, уламок белемніту та кавалок бурштину. Скарб знайшла студентка-практикантка Алла Литвиненко. Їй навіть в інституті (нині ЧДПУ ім. Шевченка) пообіцяли за це премію. Як оповідають учасники, по закінченні практики, на сцені один з керівників урочисто вручив студенці конверт з оголошеними привселюдно 100 рублями. Та коли дівчина, відкрила конверт – він виявився порожнім. Але годі про сумне. Чим же був цікавий скарб? Його вартість з матеріальної точки зору - невелика, але значна – з інформативної. Скарб цей був знайдений у згорілій споруді, котлован якої був впущений у фортечний вал, під стінкою. Монети виявилися сильно потертими празькими грошами, котрі виготовляли у Чехії з 1384 по 1419 р. Імовірно вони були сховані під час якогось катаклізму, котрий привів до пожежі будівлі і смерті, або полону його власника гаманця з монетами. У літописах можна віднайти кілька подій, які припадають на роки карбування цих монет, або незабаром після цього. Так у 1393 р. Вітовт підтримав хана Тохтамиша у боротьбі за «царський стіл». Його супротивником виступив знаменитий завойовник Тамерлан з Самарканду, що складав піраміди з відрубаних людських голів. Після того, як узбецькі війська розбили ординців на території нинішньої Ростовської області РФ, вони пішли на Рязанщину, де взяли місто Єлець. У Москві усі перелякалися, Великий князь Московський Василій і митрополит Київський і усієї Русі Кипріан (що теж сидів у москві), закликали усіх жителів держави до посту, моління і покаяння. У храмах цілодобово відбувалися служби, і як пише літописець – «О, преславное чудо! О, превеликое диво! Божией благодатью и неизреченной милостью и молитвами Пресвятой Богородицы, город наш Москва целым сохранен был, а Темир Аксак царь (Тамерлан) возвратился назад, и пошел в свою землю.» Небезпека чигала й на українські землі. Хоча Тамерлан пішов на схід, до України вдерлися війська його підручного - хана Тимур-Кутлуя. В битві на Ворсклі у 1399 р. війська руських (українських) земель та хрестоносців були розбиті. Київ та Чернігів стали готуватися до оборони. Саме тоді князь Вітовт наказав «нарубити» нову фортецю в Чернігові. У цей час в Чернігові на княжому столі сидів Свидригайло Ольгердович, який мав претензії на Велике княжіння Литовське. У 1408 р. він вступив у змову проти Вітовта й мав підтримати спільний виступ татарських і московських ратей восени 1408 р. Однак Вітовт довідався про зраду й вирядив на Сіверщину своїх представників, а можливо, й війська. Що спричинило поспішну втечу до Москви учасників змови. Не виключено, що скарб сховав хтось із них. Друга можлива ситуація, при якій був схований скарб могла трапитися дещо пізніше. У 1416 р. «проузбецький» мурза Єдигей спалив Києво-Печерський монастир та спустошив інші українські землі. Можливо його загони дійшли й до Чернігова. В третьому варіанті, скарб міг бути захований під час війни за спадок померлого Вітовта. У 1431 р. Свидригайло розпочав війну з молодшим братом Вітовта – Сигізмундом Кейстутовичем. Чернігів переходив з рук в руки. Наведені Свидригайлом у 1433 р. татари, напали на Руські землі й «поплениша около Киева и Чернигова огнем и мечем, без числа христиан в плен поведоша». От така в нашого міста складна історія. А речі з кладу були передані до історичного музею, де знаходяться і понині. Ігор Ігнатенко   | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |