21:32 Історія шахових змагань Чернігівщини. 14. Всеросійський турнір міст (1924) | |
20 серпня 1924-го розпочався третій Всесоюзний шаховий з’їзд. Цікаво, що попередній (1923) мав перший номер (що цілком відповідало реаліям), однак потім вирішили вести відлік все ж таки від Всеросійської шахової олімпіади 1920-го. У ті часи саме на таких шахових з’їздах (чи конгресах, як їх називали в дореволюційну добу) приймалися доленосні рішення та проводилися найважливіші турніри. Наприклад, саме до з’їздів прив’язувалися перші чемпіонати СРСР, перш ніж стали самостійними турнірами. Під час з’їзду 1924 року почав виходити двотижневий шахово-шашковий журнал «64». Той самий, що виходить і нині (з перервою у 1941-1968 роках), і чия назва добре знайома всім любителям шахів. У передовиці першого номера зазначалося, що від рішень форуму «залежить на найближчі роки розвиток шахового мистецтва на території Союзу і перш за все серед пролетарських мас». І далі: «В нашій країні, в умовах нашої культури, де самогон, карти, а іноді й ще більш примітивні форми розваг, типу кулачних боїв «стінка на стінку» і т.п. ще знаходять собі місце, ми цінуємо шахи, як політичний засіб боротьби з такого роду залишками й спадком попередніх часів царизму, темноти й некультурності. Повсюди: в заводському клубі і в хаті-читальні поруч із газетою мають бути шахи». З огляду на такі амбіційні цілі, змагальну програму форуму суттєво розширили: окрім всесоюзного турніру-чемпіонату (ІІІ чемпіонат СРСР) і турнір найсильніших любителів, який тепер називався турнір міст, додалися ряд супутніх турнірів – турнір міст «Б» (54 учасника), турнір робітничих гуртків (22 учасника) і чемпіонат Червоної армії (15 учасників). Кожному турніру передували відбіркові змагання на різних рівнях, тож у Москву з’їхалися кращі з кращих. Чернігівщину представляв переможець щойно проведеного губернського чемпіонату (тобто умовного першого чемпіонату області) Микола Вербицький. В його особистому архіві бережливо зберігався мандат, виданий Чернігівською губернською шаховою секцією при губраді фізкультури в серпні 1924 р.: «Даний переможцю 1-го губернського шахового турніру Чернігівщини тов. Вербицькому М.М. у тому, що він делегується на Всесоюзний шаховий з’їзд і турнір міст у Москві, що підписами і прикладенням печатки засвідчується». Турнір міст охоплював переможців міських, районних і губернських першостей. Інші вакансії – робітників і червоноармійців – Чернігівщина не змогла закрити. Шаховий рух ледь почав розгортатися, охопити всі прошарки населення аж ніяк не встигали. Головний турнір міст («А») зібрав потужний склад і цілком міг вважатися першою лігою чемпіонату СРСР. Однак і в турнірі «Б» змагалися шахісти, що майже не поступалися силою турніру «А». 54 учасника розділили на два рівноцінні турніри – «Б1» і «Б2», кожен з яких складався з трьох підгруп по 9 чоловік. Два переможці підгруп виходили в фінал, після чого чемпіони «Б1» і «Б2» проводили матч між собою. Групові змагання стартували 23 серпня і проходили в важких умовах: доводилося грати по дві партії в день, та ще й у тісняві. Результати другої підгрупи, в якій виступав Микола Вербицький: 1) Макогонов В. (Баку) – 7 очок із 8-и 2) Шестериков М. (Саратов) – 5,5 3-4) Григоренко Д. (Харків) і Перфільєв О. (Ленінград) – по 5 5) Вербицький Микола (Чернігів) – 4,5 6) Андріановський В. (Іжевськ) – 3 7-8) Гельбак Г. (Москва) і Пантусов Б. (Астрахань) – по 2,5 9) Калашников В. (Новгород) – 1 Микола Михайлович не зміг пробитися в фінал, однак виступив гідно, набравши +1 у досить солідній компанії. Так, переможцем підгрупи став Володимир Макогонов (1904-1993) – міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту, багаторазовий чемпіон Баку, Азербайджану і Закавказзя, учасник восьми чемпіонатів СРСР і один із кращих шахістів Радянського Союзу 1930-1940-х років. 3-4 місця поділили Дмитро Григоренко (1893-1943) – першокатегорник, один із кращих шахістів Харкова, учасник восьми чемпіонатів України, а також О. Перфільєв (1905-1975) – один із найсильніших шахістів Нижнього Новгороду 1930-х, згодом учасник чемпіонату СРСР за листуванням 1948 р. Випередив Вербицького також колишній чернігівець Шестериков, який переживав свій зоряний час і входив до кола найсильніших шахістів-любителів СРСР середини 1920-х. На жаль, не знаємо як зіграли між собою Вербицький і Шестериков (вочевидь, це була їх єдина зустріч за шахівницею). Але зауважимо, що Микола Михайлович на цілих півтора очка відірвався від решти переслідувачів. Тож боротьба в горішній частині таблиці проходила напружено і кожні пів-очка багато важили. Фінальний турнір зібрав потужний склад. Шестериков здобув дві перемоги (зокрема, переміг Макогонова), однак три поразки завадили зачепитися за призову трійку. Додамо, що переможець фіналу Касперський (Мінськ) завершив внічию матч із трьох партій із переможцем турніру «Б1» Кутузовим (Архангельськ). Обох вирішено вважати переможцями і кандидатами на участь у наступному чемпіонаті СРСР. Турнір міст 1924 року – один із знакових етапів кар’єри Миколи Вербицького. Перемога в губернському чемпіонаті і пристойний результат у підгрупі турніру міст виводили його на чільні позиції в другій половині умовного тогочасного списку сотні найсильніших шахістів СРСР. Однак розвинути успіх не судилося. Наступного року, вже отримавши путівку, М. Вербицький з якихось причин на черговий турнір міст так і не поїхав. Після чого вже ніколи не виходив на всесоюзний рівень. Сергій ГОРОБЕЦЬ, спеціально для «Чернігівського формату»  Таблиця фіналу турніру міст Б-2 (1924 рік)  Обкладинка першого номеру журналу "64"
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |