21:05 Історія шахових змагань Чернігівщини. 15. Нарада губернської шахової секції (1925) | |
Після першого студентського турніру 1923 року, шахове життя на Чернігівщині по-справжньому почало розгортатися лише в 1924-му: ніжинець В. Єршов взяв участь у прем’єрному чемпіонаті України в Києві, пройшли чемпіонати Чернігова й Ніжина, відбувся перший губернський чемпіонат, М. Вербицький гідно виступив на Всеросійському турнірі міст. Повернувшись із Москви, Микола Михайлович проводив сеанси одночасної гри, які влаштовувала губернська шахова секція з метою популяризації шахів. 18 грудня 1924 року вона ж видала М. Вербицькому посвідчення, що він «дійсно кооптований для роботи по організації шахових гуртків». А днем раніше партклуб розпочав турнір для членів шахового гуртка. Однак на початку 1925-го харківський журнал «Вісник фізичної культури», оглядаючи роботу рад фізичної культури в 1924 році, оцінював всі досягнення чернігівців більш ніж скромно: «робота шахової секції при ГРФК [губернській раді фізичної культури], що не має під собою ніякої матеріальної бази, була вкрай слабка і відобразилась в організації губернського турніру при клубі ГРПС [губернської ради профспілок] та відрядженні переможця його в Москву на Всесоюзний турнір. Причина такої слабкої роботи – відсутність серед місцевих шахістів осіб, які б мали можливість безкорисливо віддатися організаційній роботі. Відсутність матеріальних засобів взагалі відображається на всій роботі ГРФК». Можливо, посвідчення М. Вербицькому свідчило, що ентузіаста «організаційної роботи» таки знайшли. А от фінансова сторона завжди буде ахілесовою п’ятою тогочасних організацій. Чимало цінної інформації про стан шахової роботи на Чернігівщині дають матеріали розширеної наради губернської шахової секції 19 лютого 1925-го, які збереглися в особистому архіві М. Вербицького. Як з’ясувалося, на той час в Чернігівській губернії існувало всього 8 шахових гуртків (316 членів), з них 5 – у Чернігові. Соціальний склад любителів гри далекий від того, як це уявлялося радянській владі: робітників всього 20%, селян якихось 3%, ще 7% учнів, основу ж (70%) становлять службовці. Повільний розвиток шахових гуртків головний доповідач М. Вербицький пов’язував з крайньою бідністю в засобах, які надходили зрідка, або (як в губернській шаховій секції) не надходили взагалі: «Планомірна робота по популяризації шахів в широких масах не налагоджена… Шахові гуртки обставлені вкрай бідно, немає ні комплектів гри, ні шахової літератури… Керівники відсутні, заняття з навчання початківців шаховому мистецтву не ведеться. Шахове життя полягає лише в турнірах-чемпіонатах і рядовій грі». Єдине виключення – показовий шаховий гурток при Будинку освіти, очолюваний Вербицьким, тут одних тільки шахів цілих 10 комплектів. І саме показовий гурток має стати мотором шахової справи, організатором змагань. Серед робітничих центрів виділяються Ніжин і Сновськ. А ось у Червоній армії з розвитком шахів поки що ніяк. Представник шахового гуртка медсанпраці Серебрін підняв питання відкриття «шахового куточка» в губернській газеті «Червоний стяг», навіть з оплатою особі, яка буде його вести. Забігаючи наперед, цей пункт таки реалізують – у 1925-му губернський часопис писатиме про шахи, як ніколи багато. Аби в 1926-му взагалі про них не згадати… Останнє питання – «переформатування» губернської шахової секції. Мова не так про зміну персоналій, як про введення в її склад першокатегорника Миколи Вербицького. Представник губернської ради фізкультури Т. Чуприна, який очолював шахову секцію попередні півроку, пропонує обрати головою Г. Альперовича. Інструктором і відповідальним секретарем стає М. Вербицький, члени-представники – Зиков (губернська рада профспілок), Циферов (7-а стрілецька дивізія), Федоренко (робітничі гуртки) і Семенов (робітники освіти). А найближчі плани – влаштування нового губернського турніру (бо вже в березні запланований у Харкові другий чемпіонат України) та першості Червоної армії, аби якось пожвавити роботу серед військових. Шахові ентузіасти сподівалися, що нарешті отримають підтримку на державному рівні (недарма ж В. Криленко на ІІІ Всесоюзному шаховому з’їзді виголосив: «В кожній хаті-читальні, в кожному заводському клубі поруч із газетою повинні бути шахи»), а «клуби і культурні організації більш уважно поставляться до роботи шахсекції і нададуть матеріальну підтримку для розвитку роботи в масах». Втім, реалії традиційно мало перетиналася з мріями. І піднесення шахового руху виявиться нетривалим. Сергій ГОРОБЕЦЬ, спеціально для «Чернігівського формату»  Посвідчення, видане М. Вербицькому для організації шахових гуртків  Протокол розширеної наради губернської шахової секції 19 лютого 1925 року  Стаття про підсумки наради в газеті "Червоний стяг" (4 березня 1925 р.)
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |