20:23 Хроніки Чернігівщини часів сталінізму: Марксиза, Граніт Комінтерн і Зоря Первомайська | |
![]() 12 жовтня 1924 р. «Червоний стяг» радісно повідомляв, що піонери кількох чернігівських загонів «змінюють свої старі імена на нові, революційні». І далі слідував перелік із кількох десятків «новаторів». Найбільш цікавими нам здалися наступні: Загін імені Леніна: В. Буленок – Владлен Піонерський І. Вайнштейн – Віллен Пролетарський Г. Тиморево – Енгеліна Лібкнехт М. Лієбрам – Мая Пролетарська С. Айзіна – Енгеліна Октябрська Маня Лієбрам – Ера Піонерська Р. Симонтова – Валя Марксистська К. Френкель – Зоря Первомайська А. Грінберг – Нінель Комунарська С. Рохленський – Пролетар Ленін В. Смайловський – Луч Красномиров П. Симантов – Спартак Бойовий Загін друкарів: К. Шипкін – Ленприз Октябрський Короткін – Спартак Февральський М. Каганова – Нінель Пролетарська В. Шипкін – Владлен Піонерський Писаревська – Марксиза Юлова Ф. Коган – Мая Велоктябрська Загін імені Рикова: Цитленок – Маркс Октябрський Ковальов – Молот Більшовицький Шафлін – Лев Інтернаціоналов Давидович – Граніт Комінтерн Фрадін – Кім Спартаківський Гальперін – Август Бебель Фрадін – Гамен Трудоправ Вірзнер – Родін Красномирський Супоницький – Луч Красний Каплан – Слідопит Більшовицький Могильнер – Молот Комунарський Хавін – Воля Молотов Марголін – Марс Февральський Єлисавета Іванова – Ера Леніна Загін Карла Маркса: Л. Островський – Піонер Ленінський Я. Хананов – Бастілій Лучемир Важко сказати, чи існували в реальності такі шедеври радянських імен як Даздраперма (скорочення від «да здравствует первое мая»), але й наші Марксиза, Граніт Комінтерн, Зоря Первомайська, Слідопит Більшовицький виглядають не менш круто. Хіба можна перемогти таку ідейну націю? Однак є підозра, що насправді все це виявилося звичайною бутафорією. В газеті відрапортували, партійні вожді поставили собі галочки за проведену ідеологічну роботу, а от в реальному житті подібні імена-прізвища більше не зустрічалися – ні в газетах, ні в списках мешканців Чернігова. Цікавості заради спробуйте погортати, наприклад, багатотомну «Книгу пам’яті» і пошукати в ній Молота Комунарського, Спартака Февральського, Луча Красномирова, Маркса Октябрьського чи того ж таки Граніта Комінтерна. Або загляньте в енциклопедії – чи не залишили по собі славної пам’яті носії таких унікальних імен? Однак ні, не залишили. Вірогідно, коли піонери трішки підросли, то швидко відчули всю незручність бутафорських імен та прізвищ. І поступово повернулися до більш звичних – тишком-нишком, без газетних рапортів і транспарантів. З дітьми зрозуміло. А що ж дорослі? Вони теж, бувало, чудили. Ось, наприклад, у селі Петрушині селянин Семен Туренок вирішив «звільнитися від релігії» і в квітні 1924-го на загальних зборах всіх організацій села запропонував «охрестити но-новому» новонароджену дочку. Так і зробили: під палкі революційні промови назвали дитину Кларою – на честь «старої революціонерки тов. Клари Цеткін». Про неординарну подію партійці написали в газету, ще й підкреслили, що батьки Клари – безпартійні. Гаразд, порадіємо за «революційну свідомість» Семена Туренка. А що ж тоді місцеві комуністи, де їхня відповідь? Цілий рік вони збиралися з думками. Нарешті, 2 травня 1925 р. на урочистих зборах один із провідних петрушинських революційних діячів Дмитро Сергійович Сериченко заявив про негативне ставлення до релігії і прохав «здійснити обряд над новонародженим по-пролетарські». Церкву вже давно відділили від держави, та все одно більшість новонароджених хрестили в церкві. Сам Дмитро, яким затятим поборником нової влади не був, однак в 1919-му, коли засватав Ксенію Мазурову, вінчався з нею все ж таки у попа. Вже мав двох дітей, а це жінка ще й синочка народила. Однак не личить будівничому нових порядків знову йти до церкви, треба щось нове, «пролетарське». Екзальтована публіка увійшла в раж. Батьки пропонують дитині ім’я Віталій – на честь «революціонера, красного бійця В. Примакова». Одноголосно! А далі, пройнявшись революційним запалом і усвідомлюючи які необмежені перспективи відкриває такий «пролетарський підхід», зібрання зробило наступний хід: «в пам’ять пролетарського свята 1 Травня зібрання знайшло необхідним змінити прізвище. Новонароджений буде носити прізвище Первомайський, заперечень з боку батьків про зміну прізвища не було». Бурхливі овації стають ще більшими, коли представник комсомольської організації виголосив, що КСМ «прийме активну участь у справі виховання дитини в дусі комунізму і зараховує новонародженого в лави юних ленінців». Ще кілька вітальних промов, наостанок екзальтований натовп натхненно співає «Інтернаціонал». А коли розвіявся революційний чад, Дмитро Сергійович зрозумів, що з прізвищем вийшов перебор – славний нащадок давнього козацького роду Сериченків (та ще й перших революціонерів, відомих на весь повіт) раптом став якимось Первомайським, яких тепер розплодилося, мов грибів після дощу. Та й товариші, щиро наляскавшись в долоні, коли повернулися додому та тверезо обмислили побачене, вирішили все ж таки обходити стороною подібні ініціативи – так і не з’явилися в селі «Седьмоноябрьские», «Двадцатьтретьефевральские», «Четырнадцатеиюльские» або якісь інші варіанти революційного польоту думки. Що ж до Сериченків, то давати задній хід комуністу не личило, доводилося терпіти. Лише в роки Другої світової Віталій Первомайський знову став Сериченком, поставивши, нарешті, крапку у цій недолугій та заполітизованій історії. Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті | |
|

Всього коментарів: 0 | |