17:45 Ми маємо бути гідними наших героїв | |
Із такими словами звернувся до жителів села Великі Осняки – земляків героя Небесної Сотні Андрія Мовчана – голова Чернігівської облдержадміністрації Валерій Куліч. Аби вшанувати подвиг учасників Революції гідності й пом'янути Героїв Небесної Сотні, в Осняках на Ріпкинщині зустрілися керівники виконавчої влади області та району, родичі, знайомі й земляки героя. Вклонившись матері Андрія Мовчана – 34-річного уродженця Ріпкинщини, борця-героя Революції гідності, життя якого було спинене кулею снайпера 20 лютого 2014 року під час боїв на Майдані Незалежності, – Валерій Куліч висловив переконання в тому, що найвагоміше у вшануванні пам’яті героїв революції і бойових дій на сході – це бути гідними їхніх життів. «Хлопці поклали найдорожче за те, щоб зробити наше з вами життя кращим, світлішим. Тому наш обов’язок – кожним днем свого життя, кожним вчинком бути гідними цієї жертви», – сказав голова ОДА. Когорта небайдужих, які зібралися на сільському кладовищі напередодні Дня героїв Небесної Сотні, відбули молебень та пом’янули невинно убієнних героїв-земляків із Чернігівщини, які ціною своїх життів змінили хід історії нашої країни: Андрія Мовчана, Василя Прохорського, Віктора Миколайовича Орленка. Пам’ятаймо! Мовчан Андрій Сергійович народився 17 січня 1980 року в селі Великі Осняки Ріпкинського району Чернігівської області. Після служби в армії, у 2001 році закінчив Київське професійно-технічне училище № 17 за фахом помічник машиніста електропоїзда. Мешкав у Святошинському районі Києва. З 2001 року працював за фахом у моторвагоному депо м. Фастів. Із 2002-го по 2007 рік навчався у Київському інституті залізничного транспорту. Після цього працював у Національному театрі ім. І. Франка майстром сцени. Був волонтером на Майдані, розносив їжу на барикади. Загинув 20 лютого 2014 року під час боїв на Майдані Незалежності у Києві (куля снайпера перебила артерію). Андрія вшановували в рідному театрі, на Майдані, провозили містом до будинку, де він проживав. Він бував із акторами на гастролях у театрі ім. М. Заньковецької у Львові, тому весь склад цього театру приїздив до Києва провести героя в останню путь. 22 лютого 2014 року, під час народного віче на Красній площі Чернігова з Андрієм попрощалися чернігівці. Похований Андрій Мовчан у селі Великі Осняки Ріпкинського району, де проживає його мати. У Києві на будівлі школи №73 (проспект Перемоги, 86), де він навчався, встановлена пам’ятна табличка. В Чернігові є вулиця й провулок імені Андрія Мовчана. Згідно з Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року, за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції гідності, А. Мовчану присвоєно звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота зірка». 5 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив А. Мовчана почесною медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно). Прохорський Василь Петрович народився 4 травня 1980 року в селі Щуча Гребля Бахмацького району Чернігівської області. Закінчив Дмитрівську середню школу Бахмацького району, здобув фах електрика торговельного обладнання. Працював певний час в органах МВС України, після звільнення – в охоронній фірмі в Києві, займався спортом. З початку грудня 2013 року брав активну участь в акціях Євромайдану як волонтер медичної служби. 18 лютого 2014 року, під час штурму спецпідрозділом «Беркут» Львівської барикади на вулиці Інститутській, завантажуючи поранених у карети швидкої допомоги, отримав шість вогнепальних поранень, одне з яких – смертельне поранення в потилицю. 23 лютого 2014 року Василя поховали у Дмитрівці Бахмацького району. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції гідності, В. Прохорському присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно). 27 травня 2014 року відбулося урочисте відкриття та освячення меморіальної дошки Герою Небесної Сотні на приміщенні Дмитрівської школи, в якій навчався Василь Прохорський, 21 вересня 2014 року в селищі відкрили пам’ятник герою. Орленко Віктор Миколайович народився 8 березня 1961 року в селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області. Після закінчення Талалаївської середньої школи у Щорському професійно-технічному училищі здобув спеціальність помічника машиніста. З 1980-го по 1983 рік служив у лавах Радянської армії на території Республіки Афганістан. Після служби працював машиністом тепловозу локомотивного депо «Дарниця» у Києві. 18 лютого 2014 року, під час боїв на Майдані, В.М. Орленко отримав тяжке поранення в голову після того, як урятував свого пораненого сина. Хлопець вижив і одужав, а батько потрапив до лікарні у надтяжкому стані. Два місяці він перебував у комі. Проходив реабілітацію в клініці «Шаріте» в Німеччині. Після реабілітації міг сидіти і говорити. Однак після повернення в Україну його стан різко погіршився. Помер В.М. Орленко 3 червня 2015 року в Київській клінічній лікарні № 1, похований у селі Талалаївка Ніжинського району. Прес-служба облдержадміністрації  | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |