20:57 Мовою експонату | |
Перебираючи сьогодні одну зі своїх скринь, натрапив на рушника 1950-х років із побуту с. Шибиринівка Чернігівського району. І знову довелося пригадати свою колишню колегу Валентину Дмитрівну (тьотю Валю). А споглядання творіння її рук навіяло спогади, які дали змогу написати ось таку сільську бувальщину: «Ой, моя ж Тамарочка співає...» - блаженно поєднавши долоні рук на грудях, щойно зачувши голос співачки, завжди промовляла тітка Валя. Зважаючи, таку її небайдужість до академічного голосу Синявської, я підкручував звук радіодинаміка і «Чорноока козачка» або «Катюша» лунали на все відділення, а тітка Валя ще й створювала разом з артисткою дуже вдалий дует... «Нащо тобі чуже дитя, як у нас скоро своє буде?!» – переконувала Проня свого чоловіка-двоєженця. Сенсаційна новина, що Микола Лопатень, повернувшись із фронту, привіз собі ще одну жінку – молдованку Домку з дівчинкою-підлітком на ім'я Тамара – нещодавно облетіла все село. Шлюб Миколи та Єфросинії ще до війни тріщав по швах, бо чоловікові дуже хотілося дітей, а дружина ніяк не вагітніла. То ж і тепер, всіляко намагаючись утримати чоловіка, Пронька вдалася до хитрощів, зімітувавши вагітність. Невідомо на що вона тільки сподівалася, але так чи інакше відвернути Миколу від Домки змогла. Одурманений чоловік виставив свою нову співмешканку разом з її донькою зі своєї хати. Бідолашній довелося перебиватися деякий час у старенькій, наданій місцевою владою оселі. Тамара ходила в сільську школу. Маючи гарний академічний голос, брала активну участь у художній самодіяльності місцевого клубу. "Ми ж і з нею піддружували, бо жили майже поряд. Разом співали, разом пасли колгоспних телят. Вона навіть на мене не образилась, коли я їй, сонній, сухих кізяків у рот накидала», – розчулювалась тітка Валя... Набідувавшись у чужій стороні, у чужому селі молдованка з донькою виїхали в невідомому напрямку, залишивши по собі нову на той час пісню «На горизонті зоря догоряла» та історію, версія якої про перебування в селі майбутньої відомої співачки документального підтвердження не знайшла*. Дітей від Проньки хоч та і ходила «вагітною» понад два роки, Микола так і не дочекався. А опісля якось хутко не за віком подався у засвіти. Єфросинія притулилась до родини рідного небожа, яким всіляко допомагала, доки могла, і які обігріли її старість, добре догледіли і достойно поховали. *Згідно із записами господарської книги за 1944-47 рр. Лисакова Домна Микитівна 1904 р.н., Крис(т)а (п?) (к?) Тамара 1932 р.н. Юрій Дахно, краєзнавець. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |