реклама партнерів: по ссылке
Головна » 2015 » Травень » 21 » Проблема назв вулиць Чернігова
13:22
Проблема назв вулиць Чернігова
Проблема назв вулиць Чернігова Відповідно до закону про декомунізацію, прийнятого нещодавно Верховною Радою, у Чернігові, як і по всій Україні, протягом півроку має відбутися перейменування вулиць, пов'язаних із комуністичною ідеологією. Процес перейменування вулиць міста не новий, час від часу продовжується ось уже майже сто років і, що символічно, уперше був запущений ще в 1919 році новою на той час комуністичною владою. Таким чином, нинішнє перейменування має завершити сторічне спотворення назв вулиць міста, яке здійснювалось з ідеологічною метою.
До часів радянської влади назви вулиць, як і всіх інших географічних назв і топонімів, майже ніколи не змінювались. Сфера назв місцевостей і природних об'єктів завжди була дуже консервативною. Це відображало загальне панування в наших предків здорового глузду і стійкість традицій. Тому Болдині гори і нині є Болдиними, а Вал, незважаючи на офіційну назву, яку ніхто не знає, і далі називають Валом. Найстійкішими географічними назвами є назви річок, які мають витоки з глибини тисячоріч.

За таким же загальним принципом традиційності формувались назви вулиць. Спочатку їх давали за якимись характерними ознаками, які відрізняли одну вулицю від іншої. Якщо вулиця йшла в бік Любеча, її називали Любецькою, в бік Седнєва — Седнівською, якщо на ній було багато зелені — Зеленою. Так само природно з'являлись назви Простора, Далека, Тиха, Крива тощо. Якщо на вулиці стояла церква, вулицю називали на її честь, наприклад, П'ятницька, Миколаївська, Троїцька. Якщо на вулиці працювало багато ковалів, її називали Ковальською, пекарів — Пекарською, гончарів — Гончарною.

Що стосується назв, пов'язаних із будь-якою ідеологією, то до 1917 р. їх майже не існувало. До таких «державно-ідеологічних» можна віднести хіба що назви, присвячені царям. Чернігів мав вул. Олександрівську, прокладену під час правління однойменного з нею імператора. Іноді вулицю могли назвати на честь відомих діячів культури, політичних, громадських чи військових осіб.

Такою була ситуація як у Чернігові, так і в більшості міст світу, які мали співставні з Черніговом розміри. У великих містах Європи й Америки ситуація була складнішою. Американці вирішували проблему найменування вулиць у нових містах дуже просто — давали їм номери. У Європі ж ішли за традицією надання кожній вулиці своєї назви. Тому при швидкому зростанні міст ця проблема вирішувалась як традиційним шляхом, так і наданням вулицям імен відомих осіб.

У Чернігові період порівняно швидкого зростання ішов з другої половини XIX ст. З'являлись нові вулиці, їх треба було якось називати. І якщо не було прив'язки до давніх місцевих назв, то для нових вулиць уже дозволялась будь-яка фантазія. Тодішня чернігівська влада (міська дума) мала добрий смак, тому й давала пристойні назви. Наприклад, у нових на той час районах з'явилась низка назв, присвячених діячам культури — вулиці Гоголя, Котляревського, Костомарівська, Станіславського, Борковського.

Сьогодні вже нечисленні прихильники комуністичної мрії посилаються на давність комуністичних назв і кажуть, що треба берегти історію, але насправді вони або не знають історії, або хочуть пристосувати її виключно під себе. Дозволю собі повторитись, що саме більшовики запустили процес ігнорування старих історичних назв і надання вулицям нових, які не мають жодного стосунку до самого міста.

Комуністичний лозунг був простий — треба зруйнувати весь старий світ, а потім будувати світ новий, у якому «кто был никем, тот станет всем». Вакханалія комуністичних перейменувань ішла кількома хвилями, починаючи з 1919 року. З'явились десятки нових назв, які не хочеться й згадувати.
Напевно, найцікавіше вийшло з вулицею Комсомольською. Дорогі читачі, не полініться пройтися нею від початку до кінця. І ви зрозумієте, в чому справа. А якщо вам ліньки ходити, дозвольте нагадати, що вулиця Комсомольська починається від тюрми і закінчується психічною лікарнею. Виникає запитання, чому тодішні комсомольці назвали цю вулицю саме так? Очевидно, це є свідченням хаотичності й поспіху комуністичних перейменувань.

Плоди бездумної діяльності радянської влади в сфері назв вулиць доводиться розгрібати аж тепер. Проте є небезпека, що, роблячи справу нашвидкуруч, можна знову нашкодити місту. Прибрати комуністичні назви неважко. Набагато важче дати назви нові. І тут криється небезпека, що перейменування знову може бути безсистемним і хаотичним або кон'юнктурним, що теж не завжди добре.

Із 1991 року Чернігів має досвід перейменувань окремих вулиць. Досвід і позитивний, і не зовсім. Наприклад, вулиця П'ятницька відразу полюбилась чернігівцям, і ніхто вже не пам'ятає попередньої комуністичної назви. Назви проспект Миру та проспект Перемоги стали наслідком компромісу між різними політичними силами, але ні в кого не викликають заперечень. Однак вкрай невдалим є найменування вулиці Софії Русової, оскільки варто було повернути дореволюційну назву — Борковського, яка нагадувала про славний рід чернігівських воїнів і' меценатів, тобто відображала історію нашого міста. Так само порівняно недавно невдало прибрали назви Бойова, Проектна, Простора. Перші дві з них були радянськими назвами, але не ідеологічними і мали певний колорит своєї епохи.

Щоб мінімізувати помилки в можливих перейменуваннях вулиць, ще рік тому громадська організація «Сіверський інститут регіональних досліджень» почала готувати аналітичні матеріали, які дають цьому процесу наукове підґрунтя. Вихідними положеннями нашої концепції є науковість і зваженість. Адже треба дати такі назви, які 6 можна було пояснити й обґрунтувати, щоб вони відображали особливий колорит нашого міста, подобались, прижились і залишились назавжди. При цьому перше питання, на яке ми повинні відповісти, починаючи процес перейменувань: яким ми хочемо бачити Чернігів у майбутньому? Якщо привабливим містом для мешканців і гостей, то назви мають бути максимально деідеологізованими, пов'язаними з місцевими традиціями та історією.

Кілька слів про статистику. Станом на 2009 рік Чернігів має 548 вулиць і провулків. Серед них понад сімдесят назв, які можна віднести до спадку комуністичної ідеології. Треба підкреслити, що мова йде не про всі назви радянських часів, а лише про назви, пов'язані з іменами комуністичних функціонерів, радянськими святами тощо. Назви, які присвячені Другій світовій війні, діячам культури, залишаються. Частина з них розташована в районах радянських новобудов, а частина — це давні вулиці в історичній частині міста, перейменовані комуністами. Зараз хотілось би звернути увагу саме на останні.

Вулиць, які мали дореволюційні назви, а потім отримали радянські, нараховується біля тридцяти. Найпростіше — одним рішенням повернути всім їм попередні назви. Однак, враховуючи сучасну суспільну ситуацію, треба визнати, що таке рішення навряд чи відбудеться. Адже громадські організації й окремі громадяни мають безліч пропозицій щодо перейменувань, і невідомо, які назви більше припадуть до вподоби депутатам міської ради. На жаль, долю назв можуть вирішити політичні та групові чинники, а не поради спеціалістів.

У цій ситуації хочу запропонувати мінімальний набір дореволюційних назв вулиць, які обов'язково треба повернути на карту Чернігова. За моїми підрахунками, це має бути хоча б сім вулиць: Варвинська (Клари Цеткін), Гонча (Горького), Громадська (Борисенка), Єлецька (Бєлінського), Костомарівська (Чапаєва), Реміснича (Комсомольська), Хлібопекарська (Воровського).

Походження більшості цих назв зрозуміле. Вулиця Єлецька йде від Єлецького монастиря до Валу. Вулиця Варвинська (біля госпіталю) нагадує про неіснуючу нині Варвинську церкву, до якої ходили ще козацькі полковники. Вулиця Костомарівська названа на честь відомого історика України та Росії. Назва вулиці Громадська походить із XIX ст., але є дуже сучасною та актуальною, оскільки свідчить про увагу й повагу наших предків до суспільного життя.

Назви вулиць Реміснича (Комсомольська) та Хлібопекарська (Воровського) йдуть із козацьких часів. Мені здається, що вони можуть мати навіть давньоруське коріння. Адже поміж цими вулицями, а вони знаходяться поряд, виявлено сліди давньоруської хлібопекарні на кілька печей, виробництво в якій мало промислові масштаби. У будь-якому випадку обидві назви засвідчують важливі риси життя кожного давнього міста — наявність у них ремісничого виробництва та випікання хлібу на продаж. Обидві назви підкреслюють давність Чернігова, що важливо як для відновлення історичної пам'яті чернігівців, так і для розвитку туризму.

До речі, якщо дивитись у майбутнє, то після відновлення старих назв на цих вулицях можна заохочувати появу дрібних ремісничих майстерень і пекарень, що відображало 6 живий зв'язок сучасного і давнього Чернігова.

Найцікавішою за дореволюційною назвою є вул. Гонча (Горького). Вона найдавніша в Чернігові, її коріння сягає ще часів Київської Русі. Це важливо зазначити, оскільки більшість чернігівських вулиць були переплановані на початку XIX ст. Вулиця Гонча була найдовшою і однією з найширших у Чернігові козацької доби. Можливо, через те, що цією вулицею можна було швидко «паняти», вона й отримала свою назву.

Згадані мною сім вулиць розташовані в центральній історичній частині міста, і повернення їхніх старих назв допоможе підкреслити історичний колорит нашого міста. Що стосується інших дореволюційних назв, то кожну з них треба спокійно обговорювати, щоб намагатись винести на рішення міської ради продумані та зважені рішення.

Сергій Леп'явко, доктор історичних наук, професор, тижневик «Чернігівські відомості» №20 (1261)



Категорія: СОЦІУМ | Переглядів: 1045 | Теги: декомунізація, перейменування вулиць, Чернігів | Рейтинг: 0.0/0
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar