07:08 Російські ЗМІ переживають, що у Чернігові зносять пам’ятники творцям більшовицької держави | |
Події в Україні - знову у центрі уваги російських ЗМІ. Цього разу російська преса "обурюється" та переживає через знесення радикально налаштованою молоддю пам'ятників на Алеї Героїв у Чернігові. Про цей факт повідомили цілий ряд російський Інтернет-сайтів. Про нас пишуть... Журналісти сусідньої держави вважають, що знесення пам'ятників — справа рук неонацистів. А найбільше обурює російські ЗМІ факт, що знесено пам'ятники діячам, які у буремні 1918-1919 роки спільно з більшовиками і російською армією руйнували Українську державу. Мова, зокрема, про Юрія Коцюбинського, сина великого українця Михайла Коцюбинського. Юрій щиро вірив у невідворотність перемоги комунізму, у якому не було місця незалежній українській державі. Російські бійці інформаційної війни проти України кажуть, що Юрій Коцюбинський, визволяв у 1918 році Київ. Що ж це за визволення? Говорять історики Дійсно, у грудні 1917 року і радянська Росія оголосила війну Українській Народній Республіці. Російські війська почали наступ з Харкова на Київ. Військом загарбників командував Михайло Муравйова. Так, це той самий, за наказом якого були після бою під Крутами 29 січня 1918 року розстріляні українські військовополонені – юнаки першої сотні Студентського куреню Січових стрільців. З 6 лютого 1918 року (за новим стилем), під час наступу на Київ, російсько-більшовицькі війська здійснили один із перших терористичних розстрілів цивільного населення великих міст — чотирьохденний гарматний обстріл Києва. Кати червоного терору не обмежилися гарматним розстрілом «бунтівних» мирних жителів Києва. Під час штурму міста було вбито митрополита Київського Володимира Богоявленського, священиків, монахів, просто випадкових людей за вишиванку, українську мову, вираз обличчя... Перше перебування впродовж трьох тижнів більшовиків в українській столиці відзначено розстрілами від 2 до 5 тис. жителів за різними оцінками. Оце таке "визволення". До чого тут Юрій Коцюбинський? Дамо слово сучасникам, видатним українцям, нехай вони нададуть нам роз'яснення: У відомому «Листі без конверта» Сергія Єфремова до Юрія Коцюбинського (лютий 1918 р. за новим стилем), в якому український вчений звинуватив Юрія у кривавих злочинах проти власного народу, зазначено: «Десять днів мільйонне місто беззбройних та беззахисних дітей, жінок і мирної людності конає в смертельному жаху. Я знав і любив Вашого батька... Але я, не вагаючись, кажу: яке щастя, що він помер, як добре, що очі його не бачили й вуха не чули, як син Коцюбинського бомбардує красу землі нашої й кладе в домовину молоду українську волю!» Павло Христюк, український кооператор, політичний діяч і публіцист так оцінив його вчинки:«...фактично вів війну проти Центральної Ради головнокомандуючий російського совітського війська Муравйов, який був дійсно головнокомандуючим і мав військо, а Юр. Коцюбинський (секретар військових справ) не мав ніякого війська, ніяких апаратів і ніякого впливу на військові події і був тільки українською етикеткою на Муравйовському багнеті...». Повчальна і смерть Юрія Коцюбинського. За участь у поневоленні рідного українського народу російсько-більшовицький імперіалізм 8 березня 1937 року його розстріляв. Звинувачення було більш ніж абсурдним — в організації та керівництві діяльністю контрреволюційною троцькістською організацією в Україні («Український троцькістський центр»). Отже, використали і знищили.. Пройшло майже 100 років, а історія повторюється. Замість маріонеткової «Народної УНР» і «Донбасько-Криворізької республіки» російський агресор створив «ДНР», «ЛНР». Небагатьох наївних бунтарів, які думали, що борються проти олігархів на Донбасі, Москва спрямувала на боротьбу проти України як російську «п'яту колону». А розплачується московський Кремль безіменними могилами та гуманітарною катастрофою на Донбасі... Є щось нове? Про фашистів і нацистів У 1918 році всіх українських патріотів російські імперіалісти називали «мазепинцями» або «гайдамаками». З 1919 році – «петлюрівцями», з 1922 року і до сьогоднішнього дня — «фашистами». Тепер вигадали новий термін: «неонацисти». А загалом - дивно, що пам'ятники руйнівникам української держави досі бовваніють у містах та селах України. Звичайно, демонтувати їх потрібно цивілізовано. І у законний спосіб. Але молодь, яка налаштована емоційно, радикально і патріотично, лише робить те, що давно потрібно було зробити. Більш того, тотальне неприйняття в українському суспільстві всього, що пов'язане з радянським і більшовицьким, відраза до "русского міра" і є наслідком політики самого російського керівництва та російської пропаганди. Джерело: Час Чернігівський Фото з архіву "Чернігівського формату". | |
|
| |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |