19:43 Шахи в регіонах. Микола Чава (Куликівка) | |
Микола Порфирович Чава – багаторазовий чемпіон і призер першостей Куликівського району з шахів і шашок, срібний призер чемпіонату області серед аматорів (2018). Автор двох шахових книжок, виданих українською, російською й англійською мовами. А ще – учасник багатьох всесоюзних і республіканських змагань з бігу на довгі дистанції й марафону. Нині займається тренерською діяльністю. Він непримітно сидить в куточку великого залу під час нещодавньої жіночої першості, вболіваючи за свою вихованку Дарину Тимченко (здобула три перемоги в чотирьох партіях, після чого змушена була полишити змагання – терміново викликали на роботу). Однак у спілкуванні на диво жвавий і активний. – Я ріс без батька. Мама працювала в колгоспі, і я досить часто допомагав їй виконувати норми із збирання льону, буряків, тютюну. Років у шість досить часто спостерігав уроки фізкультури, спортивні змагання, які проводив учитель Олексій Васильович. За своїм характером я не міг бути просто спостерігачем, хотілося бути вправним, сильним, умілим, як ті веселі, впевнені у собі учні, від яких не міг відвести очей. Тому вчився плавати, ходити на лижах. У шість років вирішив переплисти річку Деменку шириною у сто метрів, ледве не потонув, але це була моя перша перемога! У тодішній школі всі учні виховувалися в дусі змагань. Так, наприклад, у кожному класі вчитель фізкультури складав списки п’яти найсильніших хлопців і дівчат з бігу, стрибків, метання м’яча, гранати і т.п. А раз так, то майже всі тренувалися, щоб реалізувати свої здібності. У нашому класі навчалося 24 учні – стільки і навіть більше було й в інших класах, і всі брали участь у різних спортивних змаганнях. Займався з великим бажанням, однак особливих талантів у себе не виявив і не потрапляв навіть у десятку переможців, та й фізично був досить слабким. А як мені страшно хотілося бути першим! Зате уві сні перемагав усіх – у змаганнях із лиж, бігу, плавання… Став думати, чим же мені зайнятися, щоб досягти мети. Побачивши, що на першості школи з шахів грає всього вісім учнів, я вирішив – оце моє. Я – в першій десятці! У шахи грали учитель фізкультури Олексій Васильович, історії Терентій Мець, математики Іван Харченко. Я виконував усі їхні завдання, і вони вчили мене грі в шахи. Одного разy, вигравши у вчителя математики три партії підряд, я отримав омріяний подарунок – шахи! Замучивши всіх, вчителів і друзів, шахами, твердо вирішив, що для мене існує тільки один по-справжньому цікавий вид спорту. Вже через два місяці тренувань я перемагав всіх школярів і вчителів. Ніхто не хотів зі мною грати в шахи, тож я купував своїм друзям цукерки, морозиво, давав копійки на кіно, щоб тільки пограти. Ще через півроку, коли навчався в 8 класі, став чемпіоном школи з шахів – я перший! І ось перші змагання – першість району серед школярів. І знову здивував усіх: став першим і виконав другий розряд. Навчаючись в Ніжинському ПТУ, постійно ходив у парк Шевченка і грав у шахи з дорослими. За рік став чемпіоном Ніжина серед учнів навчальних закладів. На жаль, у мене не було тренера, який би повів у потрібному напрямку. А вже після армії, проживаючи з мамою у Авдіївці і працюючи у Куликівці, часто доводилося пішки добиратися до села, і я вирішив бігати. Із цього й почалося… Я бігав з роботи і на роботу, взимку – на лижах. Підтримував моє захоплення Микола Кузьменко із сусіднього Ковчина. З ним я часто тренувався біля Десни, разом виступали на багатьох змаганнях. Микола був кандидатом у майстри спорту з бігу, закінчивши виступи працював завідуючим кафедрою фізичного виховання Чернігівського технологічного університету. Він трагічно загинув у 2017-му. Районний очільник спорту Юрій Миколайович Олексієнко, помітивши моє захоплення бігом, послав на обласні змагання ДСТ «Колос» з бігу на 10 км. І знову я перший! Працюючи у Чернігові, займався у видатного тренера з легкої атлетики Григорія Литовченка, вчився перемагати й програвати. Приймав участь у змаганнях з такими відомими легкоатлетами як Микола Вареник, Василь Сердюк, Анатолій Легеда, вихованцями видатного тренера Віктора Філіпова Володимиром Конохом, Василем і Олександром Лисицями, Миколою Кузьменком і іншими, деяких навіть вдавалося перемагати. За сім років змагань і тренування я пробіг 38.825 км. Спробуйте бігати, це так просто… Закінчивши Кіровоградський інститут сільськогосподарських машин (1982), працював інженером в Куликівській «Райсігосптехніці», став брати участь в обласних і районних змаганнях з шахів та шашок. Моїми постійними суперниками в районі були лікар швидкої допомоги Микола Пастернак (багаторазовий чемпіон із шашок), редактор районної і обласних газет Петро Антоненко, учні Валерій Срібний і Андрій Лисенко, підприємець Євген Мартинюк, Микола Глузд. На жаль, деякі з суперників вже покинули цей світ: вогнеборець Анатолій Срібний, лікар-хірург Іван Хархун (багаторазовий чемпіон району з шашок), Юрій Олексієнко, інженер-механік Петро Баглай (неодноразовий чемпіон району з шахів), лікар-стоматолог Леонід Баглай. Розуміючи, що час активних виступів і досягнень у спортивних змаганнях для мене закінчується (і граю вже на рівні першого розряду, і сім’я потребує уваги), почав тренерську роботу з шахів. Багато моїх вихованців ставали чемпіонами і призерами Чернігівської області серед ліцеїв і профтехучилищ, а також призерами обласних змагань учнівської молоді. В 2018 році мої вихованці у відкритому чемпіонаті України серед учнівської молоді зайняли п’яте місце в бліці і шосте з активних шахів. Розмовляв Сергій ГОРОБЕЦЬ, спеціально для «Чернігівського формату»  Микола Чава із власною книжкою  Микола Чава вболіває за свою вихованку на обласній жіночій першості
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |