реклама партнерів:
Шахові зірочки недалекого минулого: Олександра Андросова - 8 Березня 2020 - Чернігівський ФОРМАТ - Актуальні новини Чернігова - Новини Чернігова | Події в Чернігові: політика, економіка, аналітика, культура, екологія, туризм | Чернігівські відеоновини | Чернігівcька преса
Головна » 2020 » Березень » 8 » Шахові зірочки недалекого минулого: Олександра Андросова
21:01
Шахові зірочки недалекого минулого: Олександра Андросова
Шахові зірочки недалекого минулого: Олександра Андросова Олександра Андросова – неодноразова чемпіонка області в різних вікових групах, чемпіонка України до 10 років (2011), учасниця чемпіонату світу і двох чемпіонатів Європи. Подавала великі надії, але в 12 років полишила заняття. Років шість не виступала, а вчора перемогла на жіночій першості області. Хто знає, може вона й не така вже «зірочка минулого»?

– У другому класі до нас прийшов мій майбутній тренер – Юрій Дмитрович Куценко і розповів про шаховий гурток, мене це зацікавило, – розповідає Олександра про свій шлях у світ шахів. – Батьки поставилися скептично, пам'ятаю, як дзвонила мамі і просила дозволити ходити на шахи. Дуже зраділа, коли вона погодилася. Ми займалися тоді в дуже маленькому залі, але я завжди із задоволенням ходила на заняття. Діти вміють залучатися до процесу повністю, я не думала, що шахи стануть важливою частиною мого життя, мені просто подобалося цим займатися. Юрій Дмитрович супроводжував мене на всіх змаганнях, готував до партій і щиро вболівав за мене. Я йому дуже вдячна.
Турніри, які залишили найбільший слід в пам’яті, це насамперед першості України, міжнародні змагання та змагання в Криму. В основному запам'ятовуються історії, події, а не сам чемпіонат. Це хвилююче, коли на дитину покладена велика відповідальність і у тебе умовно немає права помилитися, від тебе чекають великих результатів. Я пам'ятаю моменти радості, розчарувань, тремор перед партією, свого плюшевого зайця, якого я всюди з собою тягала – здавалося, що це єдине нагадування про те, що я таки дитина. Пам'ятаю прогулянки з батьками перед і після партій, випадковості, які привели до перемоги або поразки. Я не пам'ятаю самих партій, осіб і прізвищ суперників, для мене це не було важливим. Я була просто дитиною, яка любила грати в шахи і хотіла, щоб її любили незалежно від результатів турніру. Найважливіше, насправді, відбувалося поза шахівницею, не всі це розуміли, на жаль.
Як виконала 1-й розряд пам'ятаю тільки з розповідей мого тренера. Я була маленька, близько 8-ми років, виконала розряд і Юрій Дмитрович побоявся пускати мене грати з дорослими, сказав, що там помилка в підрахунках. Через три місяці я виконала норматив знову і в нього вже не було шансу «відкрутитися».
У мене є місцеве прізвисько: «гросмейстер Андросова». Це більше жарт, я ніколи не ставила перед собою такі цілі, мені було все одно на розряд. Навколо твердили про рейтинги і, звичайно, я підключалася до цих розмов. Але в глибині душі мені було все одно. Хоча, хто його знає, може в майбутньому моє прізвисько ще виправдає себе :))
Серед суперників були гравці досвідченіші й розумніші за мене. Були хлопчики, які старші, у нас завжди були найдовші, напружені партії, я частіше програвала, але мені подобалося з ними грати – було цікаво, боротьба була гідна. З-за дошки вставала червона, боліла голова, але я пила воду і йшла грати наступну партію, турнір все-таки.

Чому полишили шахи? Це був чемпіонат України до 12 років. Я виступила дуже погано, пам'ятаю, як після чергового програшу я спускалася сходами і точно знала, що більше не буду грати в шахи. Це не було образою за програші, це було логічним завершенням моєї історії. У мене були перемоги, тому що я любила шахи, мене це захоплювало. З появою успіху з'явилися обов'язкові опції: виправдання очікувань, щоденне розв'язання задач, грай, навіть якщо не хочеш.
Я пам'ятаю, як на мій день народження я сиділа на турнірі й плакала, але мене змусили грати. З улюбленої справи це перетворилося в зобов'язання і борг. Я перегоріла, вогонь погас і вся моя кар'єра покотилася вниз, шахи більше не робили мене щасливою. Мені тільки-но виповнилося 12… Користуючись нагодою, хочу дати пораду батькам: любіть свою дитину безумовно, незалежно від перемог і програшів, це все проходить, забувається й стирається, а ваші відносини залишаються назавжди. Якщо ваша дитина захоче стати чемпіоном – вона ним стане, не потрібно її ламати й змушувати, а якщо не захоче – ну й що? Головне, щоб їй подобалося те, чим вона займається. Життя несправедливе, це правда, турніри – хороша школа життя і ваше завдання як батька – просто любити свою дитину і не оцінювати її за місцем на турнірному табло. Хочу так само подякувати своїм батькам за все, що вони для мене зробили і роблять. Я вас дуже сильно люблю, спасибі, що ви завжди поруч, ви моя підтримка і опора.
Сьогодні я вчуся на ветеринарному факультеті Харківської державної зооветеринарної академії, захоплююся фотографією, все ще шукаю себе. Іноді граю якісь тренувальні партії з друзями і новими знайомими на спір. Коли дізнаються про моє минуле, не всі вірять, і чомусь впевнені, що швидко мене переможуть. Поки ще ніхто не зміг… Я часто жартую, що граю тільки на гроші – втомлюєшся ставити дитячі мати всім підряд. Буває, що сідаю грати з дідусями в парку, але це як виняток.
За шаховим життям не стежу і кумирів у мене не було. Подобалися партії Карпова, Каспарова і т.д. Але любов до них прищеплював мій тренер, за кумирів я їх не рахувала. Любила розглядати їх портрети, вони висіли в шаховій школі. Напевно, звідси й захоплення фотографією нині.

У мене є пару цікавих історій, які хотілося б розповісти. Я хотіла собаку. Постійно її просила, а батьки були проти. Коли ми їхали на чемпіонат України, мені пообіцяли, що куплять її, якщо займу 1 місце. Ніхто на це не сподівався, це була хитрість, щоб я відстала з цим проханням. Але я дуже хотіла собаку, і ось уже дев'ятий рік зі мною живе мій вірний друг Бася. Ми з нею, до речі, дуже схожі характерами. Ще раз спасибі шахам за такий випадковий приз.
Інша історія сталася десь півроку тому. Я переїхала до Харкова, мені захотілося пограти в шахи. Знайшла школу, де повинен був проводитися турнір. Прийшла й програла майже всі партії. Ніхто мене не знав, я отримала величезне задоволення, просто граючи. Я була щаслива. Мене запитували, звідки я взялася, я відповіла, що колись давно трохи грала. Дивно намацати в дорослому житті це дитяче почуття інтересу. Тоді я зрозуміла, як круто бути людиною без імені й просто робити те, що тобі подобається. А ще тренер знайомої з чемпіонату України, якого я знайшла через інтернет, відмовився брати мене на заняття, сказавши, що я неліквід в 18 років (дослівно). Мені було дуже смішно, своє ім'я, звичайно, я не називала.
На тому ж чемпіонаті України до 10 років, на якому я взяла 1 місце, мені допомогла дівчинка Маша. Я поправляла фігуру й сказала пошепки «поправляю». Ніхто цього не почув і моя суперниця покликала суддю, щоб я ходила цією фігурою. В цьому випадку партію я програвала. Суддя запитав, чи чув хтось мої слова. Маша за мене заступилася і сказала, що вона чула. Партію я виграла. У швидких шахах я подарувала їй нічию, вона, начебто, навіть призове місце посіла. Це приклад дружби і взаємовиручки. Було дуже приємно, що тобі безкорисливо допомогли.
Можливо, мій шаховий шлях ще не завершений, але тепер це буде тільки в задоволення і з палаючими очима.

*** *** ***


Зразки творчості нової чемпіонки області.

Андросова Олександра – Березіна Анастасія [B78]
Чемпіонат України до 10 років, 2010
1.e4 c5 2.Kf3 d6 3.d4 cxd4 4.Kxd4 Kf6 5.Kc3 g6 6.f3 Cg7 7.Ce3 0-0 8.Фd2 Кc6 9.Сc4 Сd7 10.0-0-0 Тc8 11.Сb3 Кe5 12.h4 h5 13.Сg5 a6 14.g4 hxg4 15.h5 Кxh5 16.Тxh5 gxh5 17.Фh2 gxf3 18.Фxh5 Сg4 19.Фh4 Фd7 20.Тh1 Тfd8 21.Фh7+ Kрf8 22.Сh6 e6 23.Фxg7+ Kрe7 24.Сg5+ Kрe8 25.Тh8#. 1-0

Андросова Олександра – Салах Надія [B07]
Чемпіонат України до 12 років, 2011
1.e4 d6 2.d4 Кf6 3.Кc3 g6 4.f3 Сg7 5.Сe3 c6 6.Фd2 b5 7.Сh6 0-0 8.h4 Тe8 9.h5 e5 10.Сxg7 Kрxg7 11.hxg6 fxg6 12.Фh6+ Kрg8 13.0-0-0 b4 14.dxe5 Тxe5 15.f4 Тh5 16.Тxh5 Кxh5 17.Сc4+ Kрh8 18.Кf3 bxc3 19.Кg5 cxb2+ 20.Kрb1 Фe7 21.Кf7+ Kрg8 22.Кxd6+ Сe6 23.Кc8 Фf6 24.Сxe6+ Фxe6 25.Тd8+ Kрf7 26.Тf8#. 1-0

Бердник Марія – Андросова Олександра [C11]
Півфінал чемпіонату України до 12 років, 2012
1.e4 e6 2.d4 d5 3.Кc3 Кf6 4.e5 Кfd7 5.f4 c5 6.Кf3 b6 7.Сe3 Сa6 8.Сxa6 Кxa6 9.Фe2 Кc7 10.0-0 Сe7 11.Кd2 g6 12.Фf3 h5 13.Кa4 cxd4 14.Сxd4 b5 15.Кc3 b4 16.Кe2 Кb5 17.Кb3 a5 18.Сe3 Тc8 19.Тac1 a4 20.Кbd4 Кxd4 21.Кxd4 a3 22.b3 Кc5 23.Тcd1 Кe4 24.f5 gxf5 25.Кxf5 exf5 26.Фxf5 0-0 27.Сh6 Фb6+ 28.Kрh1 Фxh6 29.Тxd5 Фg6 30.Фf3 Rxc2. 0-1

Розмовляв Сергій ГОРОБЕЦЬ,
спеціально для «Чернігівського формату»



Олександра Андросова



Олександра Андросова на жіночій першості області



Призери чемпіонату області серед жінок 2020 року: Божена Піддубна, Олександра Андросова, Олена Луценко




Категорія: СПОРТ | Переглядів: 298 | Теги: шахи, Олександра Андросова, Чернігівщина, Сергій Горобець | Рейтинг: 0.0/0
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar