20:00 Слобода на Чернігівщині: як місцеві пережили окупацію та відновлюють рідне село | |
Село Слобода на Чернігівщині з перших днів повномасштабної війни опинилося в російській окупації. Місцеві мешканці пережили терор, залякування та знущання. Окупанти ходили по дворах, перевіряли телефони та будинки. Після деокупації селяни дізналися про катування та розстріл трьох українських бійців. Як жахіття пережили місцеві та як вони відновлюються зараз, дізнавайтеся у сюжеті "Ранку вдома". Село Слобода з перших днів великої війни опинилося під російською окупацією. Місцеві жителі пережили кілька тижнів терору, залякувань та знущань: через постійні обстріли люди ховалися в погребах, а згодом окупанти почали обходити двори, перевіряти телефони, подвір’я та будинки. “Взяли хазяїна і під три автомати в спину повели його кругом, щоб показав усе, що нема ніде нікого. Вони пішли з ним, а ми на крильце дому вийшли й побачили, як в дім сусіда ударив снаряд. Вгору злетіла криша, а потім вона впала. Одразу вдарив другий і третій снаряд. Це через одну хату від нас було”, — розповідає місцева жителька Марія Гайдук. Один з російських снарядів поцілив і у хлів сім’ї Гайдуків, де в той момент перебувала худоба. Марія з болем згадує, що більшість тварин згоріло живцем, адже вивести їх не було змоги. “Приходить до нас один молодий російський хлопчина і питає, чому я плачу. Я йому кажу, як же мені не плакати, якщо все, що ми нажили та будували… З чоловіком будували з того моменту, як поженилися, мені тоді 18 років було, а йому 20 років. Ми взяли в колхозі хату, самі все виплатили, самі все робили, а тепер ви прийшли і таке наробили”, — пригадує розмову жінка. Російські окупанти деякий час проживали в будинку Марії, а коли втікали, винесли все, що можна, навіть постіль та подушки. З відновленням втраченого та знищеного місцевій жительці допомагала родина та благодійники. “На відновлення дали мені 47 тисяч гривень. Це дали мені на кришу та стелю. Поки прийшли кошти, — матеріали для ремонту подорожчали і ми вже свої кошти додали, щоб накрити кришу”, — додає місцева жителька. Селяни дізналися про катування місцевих мешканців та про розстріл трьох українських бійців після деокупації. Коли точилися бої за Слободу — одного з українських воїнів поранило, він зміг дійти до подвір'я Надії Щерби та сховатися в погребі, а його побратима прихистили інші слобідчани. Окупанти нишпорили по селу та шукали захисників. “Окупантів було багато, вони поступово від початку села просувалися вперед. Ходили і шукали поранених наших захисників… Слава богу, ми ввечері встигли вивезли пораненого, який в нас був. Ці два хлопці лишилися живими”, — розповідає Надія. Росіяни розміщували свої танки між осель, стріляли вдень і вночі помешкання Надії теж зазнало руйнувань. Окупанти зрешетили паркан, розбили фундамент будинку та вибили вікна. Відновитися жінці допомогли міжнародні організації та громада. “Всім важко, війна триває. Ми живемо помалу, головне, щоб здоров'я було і не стріляли. Деякі наші живуть, що в них і домівки немає, нічого немає…”, — додає жінка. Розповідає про жахливі дні окупації і завідувачка сільського Будинку культури Лідія Гартович. Вона ніколи не могла повірити, що божевілля переможе, і росіяни почнуть бомбити Україну. Також пригадує, як російський танк заїхав на її подвір'я. “Три дні окупанти були у нас: разом із сусідами зігнали нас до нашої хати і три ночі стерегли з автоматами, щоб ми нікуди не пішли. Потім ця бригада поїхала, а слідом за ними прийшли наступні, але вже не до нашого дому. Ми з сусідами вирішили триматися разом, щоб не було так страшно, і будь-яка така допомога згуртовує”, — ділиться жінка. Одного дня ворожий снаряд здетонував у кроні дерева і обвалив вхід до погреба, де перебувала Лідія з дітьми та сусідами. Пошкодив будинок і подвір'я. Після пережитого жінка разом з родиною виїхала до Києва, щоб трохи заспокоїтися та відновитися. В родині всі музиканти, тож бандуру везли з собою. “Коли ми повернулися в серпні, громада потроху допомогла з матеріалами, і ми перекрили дах. Також завдяки благодійним фондам та обласній програмі ми встановили вікна і двері. Звісно, своїм коштом ми б ніколи не змогли зробити цього”, — акцентує Лідія. Дізнався про багатостраждальну Слободу і американський бізнесмен Делл Лой Хансен. Відтоді меценат опікується селянами, допомагає відновлюватись та щомісяця надає матеріальну допомогу постраждалим. Нещодавно за кошти міжнародного фонду відремонтували приміщення колишнього дитячого садочка, де розмістили Культурний центр. Нині тут проводять різноманітні заходи та майстер-класи, але жахи російської окупації назавжди залишаться в пам'яті селян. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |