06:51 Захисники Чернігова: 65-річний Валерій Михайлович входив до групи «різаків» | |
«Настав мій час»: 65-річний офіцер запасу - про групи різаків, військово-патріотичне виховання та свою роль в обороні Чернігівщини Не зважаючи на поважний вік, 65-річний Валерій Михайлович завдяки великому бажанню зміг потрапити до війська на початку великої війни росії проти України. І хоча строкову службу служив давно, до речі, на Чернігівщині в Десні, і в Білій Церкві, чоловік все життя віддав тренуванням та військово-патріотичній підготовці молоді. Був офіцером запасу у званні лейтенанта, потім – «старлея». Валерій присвятив навчанню та вихованню дітей 27 років, проводив тренування з пішохідного туризму, після виходу на пенсію був заступником директора позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання туризму та краєзнавства учнівської молоді». Був незмінним бунчужним обласного етапу дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл - Джура». «Коли прозвучали сирени, пройшов десь тиждень з початку вторгнення, я сказав своїй дружині: прийшов мій час», - гордо розповідає чоловік. – «Спочатку хотів в тероборону. Але мені сказали «Досить». Я додому не пішов, розвернувся - і у військкомат. Через дві години я вже був у точці збору, ще через дві – у формі в строю». Офіцер упевнений, що його 40-річний досвід виховання та підготовки виживанню молоді в екстремальних умовах став неоціненним у роботі з особовим складом підрозділу окремого батальйону ОК «Північ». «Мої вихованці обирали шлях справжніх чоловіків, і дівчата також. Є серед них і високопоставлені офіцери», - розповідає військовий. – «І тут, у силу свого віку я для багатьох був братом, для інших - батьком, для третіх – дідом. Усі мене сприймали як побратима та старшого товариша». Чоловік каже, що у період оборони Чернігова багатьом допоміг зорієнтуватися, зреагувати, тобто вижити. Виконував і роль старшини, і звичайним стрільцем також довелося побути, перебуваючи у Количівці. Розповів, як готуючись до вуличних боїв у Чернігові, були створені групи «різаків» - групи гранатометників. Усього таких було п’ять, Валерій очолив «різак - 4», який готовий був зустріти ворога зі сторони Хімволокна. «Хлопці готові йти в бій для того, щоб повністю очистити нашу хату від зла, нашу Україну від ворога, який так підло зруйнував наші всі плани на майбутнє. Але ми вистоїмо, відродимося, все буде Україна!», - упевнений Валерій Михайлович. До речі, чоловік вправно пише вірші. А тому часто чув: «Михалич, почитай!»: В цей неспокійний для країни час прийшло в свідомість розуміння і переконливе в душі прозріння про «братські» вільність і свавілля. Ми – діти українського народу Століттями рівнялись на «братів», Вклонялись всім керманичам в угоду, а вийшло, що рівнялись на катів. На півдні України – ніж у спину, На сході замість сонця – смерть і кров. Нашу країну, як малу дитину, «брати» обманювали знов і знов. Мине гроза, знов сонце засіяє, І заживем ми, як того Тарас хотів. І кожен хай у світі всьому знає: Ми всіх здолаєм ворогів! (24.02.2022) Оперативне командування "Північ" | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |