12:41 12 лютого. Народний календар | |
Церква вшановує пам’ять вселенських учителів і святителів церкви Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. «Отже, пізнаємо самі і велич, і ницість нашу, бо ми разом земні і небесні, тлінні і безсмертні, спадкоємці вогню та світла і породження мороку, і дається нам по вибору нашому…» Так писав Григорій Богослов (Назіанзин) у далекому 380 році. Він, як і його товариш Василій Великий належав до каппадокійської аристократії. Разом вони закінчили язичницьку школу в Афінах, разом пішли у пустелю до сирійських монахів, де проводили подвижницьке життя, разом повернулися з пустелі до міста. У них були протилежні характери. Василій – різкий, часом нетактовний і впертий, любив керувати і вмів бути політиком. Григорій – м’який, делікатний, понад усе цінував тишу і терпіти не міг публічності. Його листи, проповіді і поетичні твори сповнені ліризму. З усіх християнських ораторів він був чи не найпопулярнішим. Василій Великий, котрий 372 р. став єпископом, мав велику пошану серед бідняків (створював лікарні і притулки, усіляко опікувався знедоленими), він також сформулював основні принципи східного чернецтва та був непримиренним борцем з аріанською єрессю. Майже вся сім’я Василія Великого канонізована – починаючи з бабусі і закінчуючи п’ятьма сестрами та братами, найвідомішим з яких є св. Григорій Нісський. Іоанн Златоуст – молодший сучасник Василія Великого та Григорія Богослова прославився як видатний пастор, знавець людських душ: він вмів побачити в людині головне, виокремити цінне від другорядного і наносного. Ось він звинувачує і викриває жадібність і суєтність – і здається, що викриває нас – сьогоднішніх, сучасних людей, але якими ж порівняннями він користується для викриття: «Ми подібні до маленьких пташок, гніздо яких зайняла зла гадина. І ми жалібно пищимо, кружляємо навколо, сповнені страху і сум’яття, не знаючи, як звільнитися від небезпеки… А треба летіти вище і вище – туди, куди не зможе заповзти жодна змія…» Помер Іоанн Златоуст на засланні у Вірменії. Останніми словами святого були: «Слава Богу за все!» Вони були різними людьми – Василій, Григорій та Іоанн. У кожного були свої чесноти і свої вади, як і в кожної людини. Головне, що їх об’єднувало – любов до Бога та до ближнього, у якому вони бачили передусім Христа. Після смерті ця ж любов поєднала їх у святості. В народі цей день називали просто – Трьох Святих. У цей день не можна було прясти, щоб протягом року не було наривів. За поведінкою звірів передбачали погоду: якщо зайці набігали зі степу до саду, то це віщувало морози, коли ж миші вибігали на лісовий настил – до відлиги. Іменинники сьогодні Василь, Григорій та Іван. За матеріалами: Укрінформ Фото з архіву "Чернігівського формату". | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |