12:32 15 лютого. Стрітення | |
Сьогодні Церква відзначає Стрітення Господа нашого Ісуса Христа – останнє велике свято зими. Воно відзначається з ІV століття і входить до 12 головних свят богослужбового року. Стрітення є своєрідним продовженням теми різдвяного Богоявлення, Боговтілення. Але якщо тоді Христос в образі новонародженого немовляти явив Себе всьому всесвіту, то нині це вже зустріч Творця Закону – з власним Законом, із його виконавцями, з простором Храму, з праведниками Старого Заповіту. Стрітення – це зустріч Старого Заповіту з Новим. За Євангелієм, на сороковий день після народження малого Ісуса принесли в Єрусалимський храм для обряду посвячення Богу. В храмі Богородицю з Немовлям зустрів старець Симеон, котрому було відкрито Святим Духом, що він не помре, поки не побачить очікуваного в Ізраїлі Месію. Симеон взяв Ісуса на руки (за що його називають Богоприїмцем) і передрік, що в цій дитині – спасіння для всіх народів. Свою вдячність Богу за зустріч Симеон розпочав словами: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…». Варто зауважити, що цю дивовижно прекрасну молитву читають у православних храмах упродовж року під час вечірніх богослужінь, але там вона повторюється радше «метафорично», як подяка за прожитий день – сьогодні ж вона лунає зовсім по-іншому – урочистіше, і, так би мовити, в своєму прямому смислі – старець Симеон по суті відспівує себе. Задля цієї зустрічі він так довго терпів і так довго чекав. Зрештою, це Зустріч кінця життя з самим його початком. Благословивши початок, праведник з миром іде з життя. Надія праведника – найдовша, найтриваліша, найстражденніша – не посоромлена. Господь завжди її справджує. Сюжет Стрітення здавна був улюбленою темою для іконописців, художників і поетів. Приміром Рембрандт звертався до теми Стрітення 17 разів! В народі Стрітення називали Громницями, Зимобором і з ним пов’язували надії на весну. З цього приводу казали: «Прийшла Громниця – зимі половиця», оскільки «В цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Побутувало повір’я, що «громниці» (посвячені свічки) вельми помічні від грому. Їх також давали в руки тим, хто помирав, коли читали відхідну. Якщо під вечір на Стрітення потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима». За матеріалами Укрінформ Фото Сергія Чернякова, "Чернігівський формат". | |
|
| |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |