Нині День сорока Севастійських мучеників або сорока святих. В Україні здавна вважалося, що з цього дня має розпочатися справжня весна, тому матері випікали з тіста по сорок «жайворонків» чи «голубів» і віддавали дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів із вирію. У деяких місцинах випікали печиво, що нагадувало птахів, і відносили його сусідам, аби краще неслися гуси. Діти, взявши печиво, вибігали за село й наспівували веснянки. Власне, з цього дня дозволялося починати веснянкові забави. Хлопці, побачивши диких гусей, кидали їм услід соломинки з побажанням: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам на тепло!» На півдні України в цей день (в інших регіонах – на Теплого Олекси) пасічники починали виставляти вулики з омшаників. Якщо було холодно, то стукали в стінку, приповідуючи: «Нуте ви, бджоли, готуйтеся, бо прийшла пора. Йдіть і не лінуйтеся, приносьте густі меди, і рівні воски, і часті рої Господу Богу на офіру (пожертву), а господареві на пожиток!» За звичаєм, у цей день дівчата варили сорок вареників. Але найбільш символічним був обряд «топтати ряст». Вважалося, що той, хто навесні потопче його, убезпечить життя й здоров’я протягом року. Тому всі виходили в поле і, притупуючи ногами по зелених сходах, казали: «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, потоптати і того году діждати!» Хоч цей день і вважався провісником весни, але люди вірили, що ще можуть бути сорок приморозків: «Сорок святих ще принесуть сорок морозів», «Сорок святих сорок лопат снігу викинуть».
З іменинами вітайте Олександра, Олексія, Валерія.
За матеріалами: Укрінформ
|
Нині День сорока Севастійських мучеників або сорока святих. В Україні здавна вважалося, що з цього дня має розпочатися справжня весна, тому матері випікали з тіста по сорок «жайворонків» чи «голубів» і віддавали дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів із вирію. У деяких місцинах випікали печиво, що нагадувало птахів, і відносили його сусідам, аби краще неслися гуси. Діти, взявши печиво, вибігали за село й наспівували веснянки. Власне, з цього дня дозволялося починати веснянкові забави. Хлопці, побачивши диких гусей, кидали їм услід соломинки з побажанням: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам на тепло!» На півдні України в цей день (в інших регіонах – на Теплого Олекси) пасічники починали виставляти вулики з омшаників. Якщо було холодно, то стукали в стінку, приповідуючи: «Нуте ви, бджоли, готуйтеся, бо прийшла пора. Йдіть і не лінуйтеся, приносьте густі меди, і рівні воски, і часті рої Господу Богу на офіру (пожертву), а господареві на пожиток!» За звичаєм, у цей день дівчата варили сорок вареників. Але найбільш символічним був обряд «топтати ряст». Вважалося, що той, хто навесні потопче його, убезпечить життя й здоров’я протягом року. Тому всі виходили в поле і, притупуючи ногами по зелених сходах, казали: «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, потоптати і того году діждати!» Хоч цей день і вважався провісником весни, але люди вірили, що ще можуть бути сорок приморозків: «Сорок святих ще принесуть сорок морозів», «Сорок святих сорок лопат снігу викинуть». 