реклама партнерів:
Головна » 2022 » Травень » 16 » Доля прилуцьких будівель. Храми Прилуччини
17:20
Доля прилуцьких будівель. Храми Прилуччини
Доля прилуцьких будівель. Храми Прилуччини Дана будівля залишилася тільки на світлині, котру Ви споглядаєте. Адреса: вул. Гімназійна, вхід до храму Всіх Святих (не зберігся) на старому цвинтарі.
У багатьох виникає запитання: коли потрібно вживати назву «цвинтар», а коли – «кладовище»? Пані Людмила Горковчук пояснює так: велике поховання біля храму - цвинтар, без церкви – кладовище.
Тож розповідь про будівлю біля колишньої прилуцької Всехсвятської церкви. Точної дати зведення храму не маємо; на плані Прилук, складеному після пожежі 1781 р., вона позначена як дерев’яна «Церковь на кладбище». 1841 р. маємо інший документ: «План, фасад і профіль на побудову мурованої церкви на кладовищі м. Прилуках Полтавской губ.», який підписали архітектори Вісконті та Руско. Меценатом забудови став купець Чайкін (залишки його надгробка видніються праворуч центральної алеї головного входу), і 1846 р. церква згадується у паперах вже діючою. Колись біля храму існувала й дзвіниця, зведена у стилі неокласицизму.
А тепер конкретно до представленої Вам світлини. Автор зображення – Василь Іванович Маслов, рік – після 1930, бо саме тоді церква була закрита і розібрана, а з її цегли побудована огорожа цвинтаря. Ліворуч – капличка, де відспівували померлих перед похованням, праворуч – будиночок священика. На зображені ми споглядаємо ковані ворота, котрі відчиняли або перед службою в храмі, або коли привозили для відспівування померлу людину; діючими були дверцята ліворуч (навіть на листівці поч. ХХ ст. відчинені тільки вони - симетричні, праворуч, замуровані).
Залишки каплиці й частина мурованої арки зберігалася років 10-12 потому, поки о. Арсеній не взявся до будівництва… слів немає назвати ту споруду храмом, котра виникла на руїнах каплиці. На запитання краєзнавців у робітників, котрі ломами крушили стіни колишньої каплиці, чому таке варварство, почули відповідь: «В середині багато мотлоху, залишків цементу, який використовувався для зведення надгробків, витягти неможливо».
Дивно, про які нові надгробки й цемент можна говорити, якщо цвинтар на початку 1960-х рр. припинив існувати для поховань. Сумно спостерігати, як священик замість того, щоб зберегти залишки історичної споруди, наказав знищити міцні стіни.
На останок для тих, хто любить скорочувати свій шлях через цвинтар по могилах.
Під час Першої світової війни у будинку Володимира Шкуратова, відомому прилучанам як СШ №4, існував шпиталь. Поранених, котрих лікарям не вдалося врятувати від смерті, іноді рідні забирали за своїм місцем проживання. Інших мерців поховали на центральному прилуцькому цвинтарі – могили у 2 ряди біля самої огорожі по вул. Гімназійній. Поховання у сьогоденні зрівнялися з землею, але… Кажуть у народі: ті, хто проходить по могилі, забирає на себе гріхи та хвороби мерців. Є над чим замислитися, чи не так?
Прилуки, Чернігівщина, вул. Гімназійна. Частина огорожі, капличка та віконце будиночка священика колишньої Всехсвятської церкви. Автор світлини – В.І. Маслов, відбиток в одному примірнику зберігається у приватному архіві родини Клочко, негатив (скельце або плівка) повинен бути у фондах Прилуцького краєзнавчого музею ім. Василя Івановича Маслова.

Товариство "Краєзнавець" ім. Василя Івановича Маслова м. Прилуки



Категорія: КУЛЬТУРА | Переглядів: 1546 | Теги: Прилуки, старовина, капличка, історія | Рейтинг: 0.0/0
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar