12:06 Федір Лизогуб – голова українського уряду із Седнева | |
6 жовтня минає 170 років з дня народження Федора Андрійовича Лизогуба (1851-1992), громадського і політичного діяча, голови Ради Міністрів Української Держави. Ювілей українського патріота святкується на державному рівні відповідно постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» від 16 грудня 2020 року № 1092-IX. Народився 6 жовтня 1851-го в містечку Седневі на Чернігівщині. Походив із знатного козацького роду, до якого належали чернігівські полковники доби Гетьманщини Яків та Юхим Лизогуби. В седнівському маєтку Андрія Івановича Лизогуба, батька Федора, двічі гостював Тарас Шевченко (1846-1847). Отримав вищу агрономічну освіту. На відміну від старшого брата Дмитра (прихильник народницького руху і спонсор політичного тероризму в Російській імперії, страчений в Одесі у 1879-му за підготовку замаху на царя), Федір Андрійович до революції сповідував достатньо помірковані ідеї (член партії октябристів) з українофільською орієнтацією. Обирався гласним Городянської повітової, Чернігівської та Полтавської земських управ. Докладав багато зусиль для зміцнення та розвитку місцевого самоврядування. Вкладав значні кошти на спорудження шкіл, лікарень, будівництво доріг, пам’ятників, матеріальну підтримку малозабезпечених людей, опікувався дитячими притулками. Сприяв перетворенню Полтави й Миргорода на центри української культури. Ініціював спорудження пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві, відкрив декілька музеїв, підтримував майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Був одружений з Олександрою Левіц, мав трьох доньок. У 1917-му очолював відділ іноземних підданих Міністерства закордонних справ Росії, після більшовицького перевороту повернувся в Україну. Працював консультантом із земельних питань Генерального Секретаріату, а в травні-листопаді 1918-го обіймав посаду голови Ради Міністрів Української держави гетьмана Павла Скоропадського (декілька місяців водночас очолював міністерство внутрішніх справ). Йому вдалося налагодити досить продуктивну роботу уряду та місцевих адміністрацій. Працював над створенням підрозділів сухопутних військ, реформуванням військово-морського флоту, зміцненням Державної варти, відновленням українського козацтва. Висловлювався за автокефалію української православної церкви. Відкрилися вищі навчальні заклади в Києві та Кам’янці-Подільському, почалася українізація середньої освіти. Успішно просувалося визнання Української держави на дипломатичному рівні – Україна мала дипломатичні й консульські представництва у 20-ти країнах і представництва 24-х держав на власній території. В серпні очолював офіційну делегацію Української держави до Німеччини. «Невеликого росту, з сідиною, доволі коротко постриженою борідкою, вихований з м’якими манерами, він справляв дуже сприятливе враження, особливо на іноземців тим більше, що добре говорив по-французьки і тим самим він легко входив з ними в безпосередній контакт», – згадував Павло Скоропадський. І характеризував главу свого уряду як ревного прихильника проведення демократичних реформ: «В аграрному питанні він даже був лівішим за мене, відчуження вважав безумовною необхідністю». Федір Лизогуб склав свої повноваження в листопаді 1918-го, після проголошення федеративного союзу з Росією. Емігрував до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, де й помер у 1928-му. Похований у Белграді (Сербія). Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |