18:26 Яковлевичі – Янівка – Іванівка. Невідомі назви чернігівської околиці | |
В акті 1635 р. зустрічаємо «именіе Яковлевичи, называемое Петровъ Корень». Філарет Гумілевський, схильний до поспішних висновків, на основі цього прокладає місток до епохи Київської Русі: «Петровъ корень названіе поселенія самаго древняго, дотатарскаго; оно сменилось в русское владеніе (1490-1600 г.) именемъ Яковлевичей; а въ польское владеніе панъ Янъ Граховскій оставилъ поселенію имя Яновки… Безъ сомненія, Петръ… былъ черниговскимъ бояриномъ». Прояснюють ситуацію відомості Петра Кулаковського, згідно з якими Яковлевичами на час входження Чернігово-Сіверщини до складу Речі Посполитої (1618 р.), тобто в останні роки перебування регіону у складі Московської держави, володів боярський син Петро Коренєв. Отже, найдавніша назва села саме Яковлевичі. Походить вона від однойменного урочища (в 1637 р. консенс Медушевському «uroczyszcza Jakowlewicz, nad rzeka Desnia» в повіті Чернігівському). А вже з огляду на належність Яковлевич Петру Коренєву, село іноді називали ще як «Петрів Корінь». Його заснування, імовірно, відбулося в ХVІ ст. Між тим історія Іванівки, з огляду на археологічну ситуацію, може сягати й давньоруської доби. На сьогодні в околицях села відомо 8 поселень ІХ–ХІІІ ст.: Дорога, Євкова Гора, Ковпито, Плависте, Уборок, Ягідне, Вздвиж і безіменне, які розташовувалися доволі компактною групою. Щонайменше одне з них пережило монгольську навалу: при перегляді матеріалів експедиції 1975 р., що працювала за 1,5 км від Іванівки на піщаному пагорбі у заплаві Десни (урочище Обірок або Уборок), яке було оточене з півдня, південного заходу та південного сходу старицею р. Вздвиж, фахівці виявили кераміку ХІІІ–ХV ст. Зрозуміло, напрошується ідентифікація поселення в Уборках з Яковлевичами московської доби. І хоча дослідників має насторожувати повна відсутність згадок про село в тогочасних джерелах (насамперед, «Пам’яті» 1527 р.), однак їх обмеженість навряд чи сприяє категоричним висновкам. Зрештою, не виключена ситуація, коли поселення в Уборках могло запустіти наприкінці ХV ст., а відродитися десь так в середині ХVІ ст. Адже на початку ХVІІ ст., внаслідок Смути, Яковлевичі таки були полишені людьми і спустіли. У січні 1621 р., вже за поляків, спустіле селище Яковлевичі отримали учасники московської експедиції Ян, Криштоф і Мартин Зембжицькі (Зубрицькі), що призвело до розділу маєтності на три частини. В 1629 р. Кшиштоф, після смерті двоюрідного брата Мартина, намагався приєднати його частину (на той час ще не заселену) до своїх володінь. Однак якимось чином дружині Мартина Барбарі Лясковській вдалося зберегти за собою й своїм другим чоловіком – Яном Гроховським – належну їй частину Яковлевич. У 1635 р. вони поступилися нею Бартошові Медушевському, але при цьому подання маєтності у посесію останньому фіксує її як село, де мешкають селяни. Тобто осадження відбулося у проміжку між 1629 і 1635 рр. А оскільки відтепер у документах стала спливати інша назва поселення – Янівка, то найбільш ймовірно, що населений пункт тут був осаджений Яном Гроховським або Яном Зембжицьким. Паралельне існування двох назв – Яковлевич і Янівки – пояснюється тим, що село й надалі поділялося на три частини. Прослідкувати процеси об’єднання існуюча джерельна база поки що не дозволяє, але очевидно, що домінуюче положення належало Янівці, відтак саме ця назва і закріпилася остаточно. Перепис 1666 р. фіксує вже нову назву села – Янівка («солдатцкого строя за порутчиком за Костентином Музапетомъ»). А в 1947 р. її дещо «підправили», змінивши на Іванівку, тим самим знищивши сліди польської епохи. У тому ж таки 1666 р. біля Янівки згадується невідома за іншими джерелами «деревня Безделовка, а в ней крестъянской одинъ дворъ». Можливо, пізніше вона злилася з селом. Також свого часу біля Іванівки знаходився хутір Вздвиж, названий так на честь річки, що там протікала. В радянські часи хутір теж злився з селом. Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті   | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |