18:01 Виставка-портрет до 80-річчя від дня народження Василя Симоненка | |
Український поет і журналіст, один з найбільш яскравих представників покоління «шістдесятників» Василь Симоненко народився 8 січня 1935 р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині. Його життя було миттєве, як спалах метеора. Він сліпучо сяйнув на українському небосхилі й пішов за обрій,не проживши й двадцяти дев’яти... «Україні», «Грудочка землі», «Лебеді материнства», «Земле рідна, мозок мій світліє...» — це далеко не всі поезії Василя Симоненка — поета-патріота, який боровся за духовне відродження рідної України. Лише одна збірка «Тиша і грім »(1962) вийшла при житті автора, вже після смерті видано такі збірки: «Земне тяжіння» (1964) (висунута на здобуття премії ім. Т. Шевченка за 1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Поезії» (1985), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Півні на рушниках» (1992). Багато віршів покладені на музику,а уривок із поезії «Лебеді материнства»( «Виростеш ти сину») став народною піснею. Надзвичайною єдністю з українським народом сповнено більшість поезій Василя Симоненка . «Де зараз ви, кати мого народу ?» - це один з найкращих творів поета, де Симоненко досягає високого Кобзаревого звучання: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! ' Пощезнуть всі перевертні, й приблуди, І орди завойовників-заброд! Ви, байстрюки катів осатанілих, Не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його волячих жилах Козацька кров пульсує і гуде!» « Народ мій є! Народ мій завжди буде!» - під такою назвою в читальному залі Чернігівської ОУНБ ім.В.Г.Короленка представлена виставка-портрет, приурочена 80-й річниці від дня народження великого сина України - Василя Симоненка . Для шанувальників поезії: кращі твори поета, статті з періодичних видань , щоденники О.Гончара, П.Тичини, спогади М.Сома, Б.Олійника, М. Вінграновського, М. Жулинського та ін. літературознавців про поета. « З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка... Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні...» ( Олесь Гончар)  | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |