реклама партнерів:
Головна » 2015 » Січень » 24 » Чернігівська околиця перед заселенням: Уланівський острів
21:01
Чернігівська околиця перед заселенням: Уланівський острів
Чернігівська околиця перед заселенням: Уланівський острів У минулій публікації ми вели мову про топонім Росомачине поле на північній околиці Чернігова, що простягалося від Півців аж за Товстоліс. Ще далі у північному напрямку на початку ХVІІ ст. згадується Уланівський острів.
Він зустрічається в описі кордонів «острова Уланівського в дубровах чернігівських», наданому Івашку Васюковичу в червні 1616 р.: «почавши з устя струги Буровиці до Високого селища (мається на увазі Велика Вісь), від Високого селища полем до Торева селища, Торово селище в Уланівським острові, від Торового селища до Голіковського гумнища, від гумнища йде до Терехової гаті дорогою з Листвина (очевидно, мається на увазі Малий Листвен на території Ріпкинського району), з тієї дороги на низ Рамковим логом до Свині, вийшовши з Рамкового логу до городища Звеничева біля лісу Тишелєва, Свинею до річки Мостовки, обидва береги, з річки Мостовки біля лісу Тровородкого(?) в Зурозки, в Замглайське болото, з Замглайського болота до струги Буровиці до устя Соколей, борком до Уланівського острову біля Великої Вищизни (тобто, Великої Вісі)».
Документ рясніє топонімами, локалізація яких не до кінця зрозуміла і може вказувати на землі як північніше Великої Вісі і Звеничева, так і на південь від них, охоплюючи сучасні межі Терехівки.
Власне, назва останньої занадто співзвучна топоніму «Терехова гать», тому певні асоціації просто неминучі. Та й в привілеї 1634 р. Терехівка у переліку наданих чернігівському старості Мартинові Калиновському міських хуторів записана як «Терехова». Було б логічним припустити, що за часів Московської держави в цій місцевості могли бути володіння якогось Тереха, від чого і походить топонім «Терехова гать». До всього, в універсалах гетьмана Івана Мазепи від 19 квітня 1700 р. і 1 квітня 1701 р. згадується млин Терехівський на річці Свині, який міг би постати на місці колишньої «гаті».
І все ж уважне вивчення решти топонімів схиляє нас до думки, що Велика Вісь і Звеничів виступили південними рубежами окресленої території.
Про надійну ідентифікацію топонімів на сьогодні не може бути й мови, однак ми схильні ідентифікувати згадані в документі назви наступним чином.
«СТРУГА БУРОВИЦЯ» мала б являти собою струмочок на південному сході або на схід від Великої Вісі, притока Замглаю. Можливо, протікала у межах сучасної низинної частини села або ж вздовж шляху Велика Вісь – Звеничів. Маємо відкинути певну схожість назви з селом Бурівка Городнянського району, оскільки від Уланівського острова вона відділена болотом Замглай.
«ВИСОКЕ СЕЛИЩЕ» або «ВЕЛИКА ВИЩИЗНА» однозначно ідентифікується з сучасною Великою Віссю, відомою ще з часів Литовської держави (згадана в 1496 р., а також «Пам’яті» 1527 р.) Названа селищем, оскільки в ті часи запустіла внаслідок Смути на початку ХVІІ ст. При цьому саме поселення до Уланівського острова не входило, як можемо зробити висновок з прикінцевої частини опису кордонів: «Уланівського острову біля Великої Вищизни».
«ТОРОВО СЕЛИЩЕ» мало б бути на північ від Великої Вісі. На наш погляд, найбільш вдалим варіантом локалізації селища слугуватиме південно-східна околиця села Новоукраїнське Ріпкинського району – колишня Чепігівка (в ХVІ і на початку ХVІІ ст. відоме під назвою Стигунці). Зовсім поруч розташовані також Гусинка і Маслаківка (сучасна північно-східна околиця Новоукраїнського), однак Стигунці добре відомі ще з середини ХVІІ ст., тоді як сусідні поселення виникли пізніше.
«ГОЛІКОВСЬКЕ ГУМНИЩЕ». Під гумном розуміють приміщення для зберігання скошеного хлібу. Відповідно, «гумнище» може означати місце, де раніше було гумно. На сьогодні не може бути ідентифіковане, але його слід шукати десь зовсім поруч із Чепігівкою. Можливо – у колишній Маслаківці.
«ДОРОГА З ЛИСТВИНА» – мається на увазі шлях із Малого Листвена Ріпкинського району. Вірогідно, пролягав через Суличівку, Постовбицю (сучасна північна частина села Вербичі Ріпкинського району), Церковище (західна частина сучасного Новоукраїнського) і далі, через Гусинку, на Свинопухи (сучасне Вишневе Ріпкинського району). Шлях міг перетинатися кордоном Уланівського острова в районі саме колишньої Гусинки.
«РАМКОВИЙ ЛОГ» – рівчак, мав проходити від Гусинки в південно-східному напрямку, на Звеничів.
«СВИНЬ» – відома притока Замглаю. Її витоки раніше позначалися дещо південніше Буянок Ріпкинського району, впадала в Замглай у районі Звеничева (вірогідно, за північною околицею села).
«ГОРОДИЩЕ ЗВЕНИЧЕВ» – північно-східна околиця сучасного села Звеничів Ріпкинського району, нині там міститься кладовище.
«ТИШЕЛЄВ ЛІВ», «РІЧКА МОСТОВКА», «ЛІС ТРОВОРОДКИЙ»(?) – топоніми в північній околиці Звеничева, однак чіткій ідентифікації поки що не піддаються.
«ЗУРОЗКИ» – незрозумілий топонім.
«ЗАМГЛАЙСЬКЕ БОЛОТО» – ділянка річки Замглай в районі урочища Південний Замглай (від Звеничева вниз по течії Замглаю, в напрямку північніше Петрушина Чернігівського району). З Замглайського болота кордон Уланівського острова мав повертати відразу за Звеничевом.
«УСТЯ СОКОЛЕЙ» – топонім не піддається локалізації.
Отже, за нашими розрахунками Уланівський острів являє собою видовжений земельний масив, що охоплював територію від Звеничева, поміж Велику Вісь, до Новоукраїнського.
Відзначимо, що документ залишається сповненим загадок, оскільки нинішній стан локалізації названих в ньому топонімів не може бути визнаний задовільним. Сподіваємось, влітку вдасться системно поспілкуватися з старожилами Великої Вісі, Новоукраїнського, Звеничева, аби до 400-річчя документа мати більш плідні результати.
Здається, саме на Уланівському острові мало б виникнути поселення Уланів, відоме за подимним реєстром 1638 р. (12 «димів»). Однак насторожує, що Уланів названий серед володінь Мартина Калиновського, а послідовність поселень – «Жавинка, Гущин, Старий Білоус, Євтухів Білоус (сучасний Новий Білоус), Уланів, Рижики, Масани, Коти, Сядричі (сучасна Деснянка)» – швидше вказує на населений пункт на берегах Білоусу, між сучасними Новим Білоусом і Рижиками. Скажімо, в районі нинішньої Кошівки.
Відтак ситуація заплутується ще більше. Пізнє середньовіччя не надто охоче позбувається своїх таємниць.

Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті



Категорія: ЦІКАВИНКИ | Переглядів: 1128 | Теги: історія, чернігівські околиці, Уланівський острів, Сергій Горобець | Рейтинг: 5.0/1
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar