06:56 Як заповідав Михайло Коцюбинський | |
У Чернігові відзначили 151-шу річницю від дня народження геніального українського письменника. «Михайло Михайлович Коцюбинський – великий Майстер слова, що у вогненнім горні свого творчого духу переливав його у кришталі і створював образи потужної сили – навіть у трагічній буденності людського життя. Він був надзвичайно вимогливим до себе – ставився до праці письменника як до високого громадянського подвигу в ім’я народу. Може, саме через це так хвилюють нас його незабутні, магічні образи – не тільки люди, але й птахи і гори, земля та небо, хвилі морські й дивовижне сонце. Може, саме тому він постає перед нами як наш сучасник — живий, близький і зрозумілий», – так проникливо сказав про нашого земляка, класика української літератури актор Чернігівського молодіжного театру, заслужений артист України, лауреат премії імені М. Коцюбинського Володимир Банюк. Десятки років існує чудова традиція – 17 вересня, в день народження генія, на могилі Михайла Михайловича та його дружини Віри Устимівни на Болдиній горі щороку збираються чернігівці й гості міста – письменники, науковці, ветерани, працівники освіти і культури, представники влади, лідери громадських організацій, студенти, школярі, щоби гідно вшанувати Великого Сонцепоклонника, як називають Михайла Коцюбинського. Люди приходять цілими родинами, адже виросли на його творах. Кладуть квіти до пам’ятника, співають пісні, котрі так любив Михайло Михайлович (нині їх зворушливо виконав Чернігівський академічний народний хор обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, художній керівник і головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Володимир Коцур). Як завше, цього дня привітно світило сонце, адже 17 вересня ніколи не буває похмурим! «Од сонця простягся до мене шлях і йде зо мною разом, завжди од моїх ніг, до лиця сонця. Наче сонце каже мені: «Ось твоя путь, іди до мене», – писав Михайло Коцюбинський. Правнук класика, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. М. Коцюбинського Ігор Коцюбинський, який мужньо захищав нашу державу на Сході України, говорив не пафосно, але від душі. Бо цей день для багатьох чернігівців, українців – справді пам’ятний. А для родини Коцюбинських це місце на Болдиній горі – справді святе. У Чернігові Михайло Михайлович прожив 15 років, створив свої найкращі твори. І саме мальовнича Болдина гора стала улюбленим місцем його прогулянок. Тут він заповів поховати себе, на рідних деснянських пагорбах. Чернігівці виконали заповіт патріота-письменника, котрий принципово відмовився від блискучої кар’єри придворного російського літератора й писав справжні шедеври рідною, забороненою українською мовою. Причому був не лише прекрасним письменником, а і громадським діячем – очолював місцеву «Просвіту», залучивши до української справи кращі сили Чернігова. Так, він гостро відчував усі суспільні зрушення, однак насамперед його думки сягали вічних, загальнолюдських ідеалів: добра, справедливості й любові. Тож у цей такий непростий, трагічний для України час наше завдання – втілювати безсмертні ідеї Коцюбинського, друкувати його талановиті твори, щоб наші діти по-справжньому любили свою Батьківщину, були чуйними та шляхетними людьми. Ігор Коцюбинський подякував усім, хто прийшов цього дня вшанувати Великого Сонцепоклонника, чиї книжки й духовні ідеали будуть актуальними і через століття. Перший заступник голови облдержадміністрації Леонід Сахневич у своєму виступі на мітингу пам’яті наголосив, що твори нашого славетного земляка Михайла Коцюбинського перекладені багатьма мовами світу. Адже вони – напрочуд актуальні! «Фата моргана», «Інтермеццо», «Тіні забутих предків», «Дорогою ціною»... – це вагомий внесок у світову літературу. «Тож у цей знаменний день хочу побажати всім нам побудувати вільну Українську державу, про яку так мріяв геній Коцюбинський», – сказав Леонід Сахневич. «Ми завжди цього дня приходимо на таке святе місце, Болдину гору, де ходив, думав, творив Великий Сонцепоклонник, – відзначив голова обласної ради Микола Звєрєв. – Це Людина, котра буквально кожною клітинкою свого тіла щиро любила Україну та рідний край. Великий подвижник! Тож наша Чернігівщина пишається, що саме тут були написані справжні шедеври світової класики. Мені пригадуються слова Михайла Стельмаха, який писав, що наш «Коцюбинський народжений для краси. Він – той, хто сіяв добро на людському полі», – ось так влучно сказав знаний письменник про Михайла Коцюбинського. І справді, читаючи й перечитуючи ці безсмертні твори по декілька разів, черпаєш сили для любові та віри, для життя в ім’я України. Ми пишаємося тим, що тут, у нас, є один із найкращих літературно-меморіальних музеїв України. Це музей Михайла Коцюбинського – оаза патріотизму та високої духовності. Давайте ж підтримувати наш музей, щиро пропагувати творчість видатного земляка в Україні й за кордоном». Письменниця і науковець Ганна Арсенич-Баран, лауреат премії імені Михайла Коцюбинського, закликала співвітчизників читати й перечитувати твори класика, адже це й буде найкращою пам’яттю та вдячністю одному з геніїв української літератури. А потім у музеї Михайла Коцюбинського відбулося урочисте вручення почесних нагород. Цього року лауреатами премії імені М. Коцюбинського стали Олег Гончаренко (номінація «Поезія»), Олександр Балабко (проза), Віталій Шевченко (народознавство), Сергій Пунтус (театрально-музичне мистецтво) і Тетяна Стадниченко (декоративне та образотворче мистецтво). Престижні відзнаки вручив перший заступник голови облдержадміністрації Леонід Сахневич. Прекрасний концерт улаштувала капела бандуристів імені Остапа Вересая обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм (керівники – заслужена артистка України Раїса Борщ і заслужений працівник культури України Микола Борщ). Письменник та перекладач Олег Гончаренко нині мешкає на Запоріжжі, в Мелітополі. Але свого часу він жив і працював у Чернігові. Нині його відзначили за поетичну книжку «Буремні буріме свободи», в якій автор відгукнувся на творчість багатьох літераторів Придесення. Також добродій Олег успішно перекладає твори казахських письменників, зокрема знаного поета і прозаїка Ауезхана Кодара, та співробітничає з Міжнародною літературно-мистецькою Академією України. Відомий письменник і журналіст, киянин Олександр Балабко – родом із Новгорода-Сіверського. А його дружина – з Бахмача, тож там Олександр Васильович зазвичай мешкає все літо. Чернігівщина йому дуже подобається. Олександра Балабка нагородили за чудову книжку «Рай і пекло Коцюбинського», яку дуже ошатно видрукував інший наш земляк – головний редактор відомого чернівецького видавництва «Букрек», письменник Микола Максимець. Знаний письменник, журналіст, державний та громадський діяч Віталій Шевченко, уродженець Ічнянщини, почувався по-справжньому щасливим. «Михайло Коцюбинський – це одна із найяскравіших особистостей, на яких тримається українська культура. Письменник великої душевної наснаги! Як філолог я дуже рано пізнав творчість Коцюбинського, але все життя він – приклад шанобливого ставлення до художнього слова і людяного ставлення до життя. Ми, чернігівці, маємо пишатися таким славетним земляком, адже Придесення – це не лише знамениті пам’ятки архітектури, а й люди, які живуть і працюють тут». Завітавши цього дня також до чернігівського «Інтермеццо», Віталій Шевченко презентував нові цікаві книжки. Значний резонанс в Україні та нашій діаспорі за кордоном викликала книга Костянтина Самбурського «Щоденники 1918-1928 років. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки». «Це унікальний добродій. Донедавна тільки знали, що справді жив такий чоловік, котрий понад тридцять років постійно вів щоденники, попри переслідування радянської влади. Його заарештовували, намагалися знищити всі ці записи, то він їх переховував, писав чернетки, а потім переписував начисто, – розповідає Віталій Шевченко. – Тож були побоювання, що взагалі нічого не збереглося, навіть чернеток… Однак, на щастя, частина рукописів таки вціліла, і цього вистачило, щоби видати цілий том його нотаток великого обсягу – понад тисячу сторінок! На це знадобилися неабиякі зусилля – ми кілька років старанно «розшифровували» ті рукописи, упорядковували їх і нарешті видали». Книжка – унікальна, вона вже зацікавила істориків. Дехто читає й каже, що після цього треба підручники викидати. Бо одна справа – історія, писана на догоду тій чи іншій політичній кон’юнктурі, й зовсім інша – історія справжня, де день за днем дуже ретельно зафіксовано те, що відбувалося на Ічнянщині, Чернігівщині, в Україні. Цей дивовижний добродій, попри те, що був псаломщиком, мав і літературний хист, а також він неабияк цікавився археологічними знахідками. Крім того Костянтин Самбурський був і вченим, учасником кількох археологічних з’їздів. І у своїй хаті, в Гужівці під Ічнею, заснував унікальний музей. Туди приїздило багато відомих науковців, зокрема Дмитро Яворницький. На жаль, до нинішнього часу збереглася лише світлина із зображенням цього музею. Бо у 30-х роках, за розпорядженням Ічнянського райкому партії, буквально на очах у творця музею витягували експонати: те, що горіло, спалювали. А найцінніше вантажили на віз і везли в Ічню, де невдовзі від безцінної колекції навіть сліду не лишилося. І це прискорило сумну кончину унікального українського подвижника. Втім, недавно видана книжка пішла в люди. «Взагалі, в Ічні створена редколегія видань з історії нашого краю, – продовжує розповідь Віталій Шевченко. – Ми починали з того, що видрукували правдиву історичну книжку про Ічню. А нині побачили світ уже понад 15 книг, зокрема шість – цього року. Причому наклади видрукуваних видань пристойні як на теперішні часи – це тисячі примірників. Наприклад, у нас є серія «Оживає минувшина. Творчість ічнянців». Цього року вийшов третій том. Кожна така книжка складається з трьох розділів. У першому представлені твори ічнянців, які брали участь у нашому конкурсі «Оживає минувшина». В іншому – твори дітей, лауреатів нашого конкурсу «Родина – Ічнянщина – Україна». Також вміщено і краєзнавчі дослідження з історії Ічнянщини. Цей формат виявився дуже вдалим, люди цікавляться. Всі книги ми безкоштовно розповсюджуємо по бібліотеках, школах, музеях... Це результати нашої п’ятирічної роботи в цьому напрямі, яка розпочалася у 2010-му. Також ми заснували літературну премію імені письменника-земляка Олекси Стороженка». І все це – громадські ініціативи, державні установи до цього не дотичні. Цим займаються громадські організації, благодійний фонд Віталія Шевченка. Кошти надають земляки, котрі бачать конкретні позитивні результати великої подвижницької роботи. Ще одна унікальна книжка, за яку Віталія Шевченка й відзначили щойно цьогорічною премією імені Михайла Коцюбинського, – «Енциклопедія Ічнянщини». Це – тисячі матеріалів, світлин, ілюстрацій… Власне, аналогів подібного ґрунтовного дослідницького, наукового, краєзнавчого видання, присвяченого одному району, в Україні нині немає. Колись над такими проектами працювали цілі інститути, й то не завжди бралися за цю роботу. Тож, як можете самі переконатися, і цьогорічні лауреати премії імені Михайла Коцюбинського гідні такої високої відзнаки. Сергій ДЗЮБА Фото Віктора Кошмала, «Деснянська правда» | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |