19:31 34 роки Народному Руху України | |
8-9 вересня 34 роки Народному Руху. Це багато для людини, але мало для партії. Недарма у розвинених демократіях партії живуть століттями, як, скажімо, у Великій Британії - консерватори і лейбористи... А не наші українські одноденки, яких уже соромно називати партіями - тож звуть стидливо проектами. А Народний Рух лишається і сьогодні, хоч і не в найкращому стані. Якщо раніше його ненавиділи комуністи, то тепер ненавидять радикальні націоналісти - чи ж не дивина? Чи закономірність, коли крайні ліві і крайні праві зрощуються? Чому я впевнений у відродженні Народного Руху? Бо сталі демократії так живуть - в опорі на традиційні політичні сили. В Україні, державність якої була перервана сто років тому, більш сталих політсил, ніж Рух і УРП - нема. Тож, якщо ми йдемо по шляху побудови стабільної демократії, а не є просто яскравим спалахом на шляху до свободи - оживимо Народний Рух! Зрештою, рухівцям у Чернігові нема чого чи кого соромитися. Скажімо, за жодного з кандидатів до влади, яких висував Народний Рух, нам не встидно: ні за Тетяну Яхеєву, яка була обрана народною депутаткою, ні за тих, що не пропущені були комуністами - ні за кандидуючих Валерія Сарану, ні за Валентина Ральченка, ні за Івана Осадціва, ні за Володимира Ступака... А кого натомість обирали чернігівці - та різний непотріб типу Івана Сімонєнка, Ярославського, якогось Ананка, комуніста Геннадія Долженка... Аби не рухівців! У Чернігові рухівці - в основі Помаранчевої революції і революції Гідності, сьогодні воюють за Україну вже вихованці рухівців 90-х років. Підтримайте сьогодні Рух, який привів Україну до Незалежности! Вступайте у Народний Рух України! Отак переможемо! "Рух - це життя!" - казав академік Амосов. І він мав на увазі не тільки ходьбу. Василь Чепурний | |
|
| |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |