18:32 Чому вони й досі не люблять Олександра Довженка? | |
На останній сесії цієї обласної ради, що проходила в день народження Довженка, її депутати так і не проголосували за найменування кінотеатру імені Щорса іменем Довженка. Тому пропонуємо Вашій увазі виступ депутата, головного лікаря обласної дитячої лікарні Олександра Панасовича КАРЕТИ, до якого, на жаль, так і не дослухались депутати… Сьогодні день народження нашого великого земляка Олександра Довженка. Мабуть, це не простий збіг обставин, а воля Божа. Мій виступ я прошу вважати проявом пам’яті та шани до свого великого земляка. У своєму «Щоденнику» Довженко писав: «Наш народ нагадує мені тютюн. Його весь час пасинкують. У нього велике, дебеле листя, а цвіту де-не-де». А Довженко – це цвіт українського народу. Поруч стоять великі українці Григорій Сковорода, Тарас Шевченко і Олександр Довженко – письменник, кінорежисер, філософ, громадський діяч, різнобічно талановита, але одночасно безталанна постать, що прославив на весь світ Чернігівщину. 4 травня 1942 року Довженко писав: «Перед смертю попрошу поховати мене десь на лаврських старовинних горах, що я любив їх більш за все на світі, щоб я з них милувався, дивлячись на свою рідну чернігівську землю». Хто такий Щорс? Це постать, вірніше – образ, який героїзував Довженко у фільмі «Щорс» за завданням Йосипа Сталіна. Вибору не було і Довженко створив образ «українського Чапаєва». У реальному житті комдива Миколу Щорса застрелив у потилицю його ж комісар, був він таємно транспортований у Саратов і там похований під стіною якогось промислового підприємства (на кладовищі, на якому потім побудували кабельний завод). Хто такий Довженко? Режисер зі світовим ім’ ям, письменник – класик, а головне, великий патріот України (досить згадати його «Зачаровану Десну» чи «Україну в огні»). Його вражала чиновницька бездуховність. У «Щоденнику» читаємо: «Він був предсідателем і тому розумів у мистецтві більше за всіх». До Довженкових порад стосовно забудови міст дослухались тодішні союзні керівники. Він різко висловлювався проти грубого монументалізму (це стосувалось навіть невдалого пам’ятника Леніну в Ашхабаді), а щодо забудови Києва довженківські поради актуальні і сьогодні. Під час війни за порадою Довженка було запроваджено орден Богдана Хмельницького. Як же ми шануємо свого героя? До 120-річчя планувалось спорудити пам’ ятник йому в Чернігові. Не спорудили, не знайшлося коштів. Доженків запис і сьогодні живий: «Гляньте на землю:вона вкрита пам’ятникам вбивцям і їхнім коням у багато- багато більшій мірі, ніж їх антиподам». У Києві кінотеатр імені Довженка на проспекті Перемоги знищено. У Чернігові в кінотеатрі імені Довженка на П’яти кутах зараз ляльковий театр – я не знаю яке відношення мав Довженко до ляльок… Малесенька вулиця у Чернігові носить ім’я Довженка. В той час, як проспекти найменовано в проспекти Миру та Перемоги. Що вони означають – який мир і яку перемогу? Так можна назвати вулиці десь у Нью- Йорку, у Некшвілі (штат Теннесі) або в Остіні (штат Техас) чи десь у Росії. Ефект буде однаковий. Чому не прощаємося з пам’яттю варвара – чекіста Войкова або Віссаріона Бєлінського, який ненавидів Тараса Шевченка, українську мову вважав «нарєчієм», не визнавав українців народом?! До речі, колектив обласної дитячої лікарні клопотав про присвоєння одній із вулиць Чернігова імені заслуженого лікаря Анатолія Шиша – наприклад, вулиці Бєлінського. Відмовили. Чому досі дорогі нам вулиці 50 років ВЛКСМ і 50 років СРСР?! На проспекті Миру стоїть готель «Градецький», який можна перейменувати у готель «Чернігів», щоб він не дивився на нас із докором. Побратимство міст Чернігова та Градець-Кралове, мабуть, закінчилося… Була ідея перепоховання Довженка із Москви в Україну. Заговорили, замусолили, здавалось б, непогану ідею, бо почали вирішувати куди перенести прах – у Київ до Аскольдової могили, на думку тодішнього президента Ющенка, чи до кіностудії Довженка, на думку колективу студії, чи до садиби Довженка у Сосниці. Вибачте, але я не можу не озвучити свою думку і про те, що перекрили Довженківську хату очеретом, а не соломою. Стиль витримали полтавський, а не наш, чернігівський, сосницький. Тим зруйновано оригінальну принадливість батьківської хати Довженка. Шановний голово! Шановні депутати! Комісія з охорони здоров’я вважає, що кінотеатру у центрі Чернігова треба присвоїти ім’я генія кіно Олександра Довженка. Цим буде досягнуто, хоч у якійсь мірі, справедливість. Якщо я виступив непереконливо, хочу нагадати вам, шановні депутати, що більшість із нас – вихідці з селян, про яких Довженко писав: « Селян не люблять і не поважають міські людці. Їх вважають за ворожих, хитрих, нерадивих. В душі їх ненавидять і бояться. … Так працювати і стільки віддавати і так мало мати і бути таким обдертим, і стільки давати державі, і бути таким обмеженим у своїх можливостях, як наш селянин, не міг би і півроку ні один газетно-музично-літературно-вокально-кабінетний, партійний лицар нашого часу. Завив би вовком». Задумайтесь над цими словами і прийміть правильне рішення!. Олександр КАРЕТА, заслужений лікар України, головний лікар обласної дитячої лікарні Джерело: Сіверщина | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |