18:14 Дерев’яну церкву врятував щасливий випадок | |
Один із небагатьох дерев’яних храмів Сіверщини, Спаську церкву села Даничі, що на Ріпкинщині, від руйнування врятував щасливий випадок. Коли на початку 80-х років минулого століття войовничі атеїсти забажали знести храм, прямісінько під його стінами поламався бульдозер. Солдат-строковик, котрий сидів за кермом «пекельної» машини, одразу ж накивав п’ятами. Місцеві старожили переконані, що церкву врятував не щасливий випадок, а Боже провидіння… Сіверщина, як частина Полісся, є краєм лісів та боліт, тож основним будівельним матеріалом з давніх-давен тут було дерево. Так, до початку Другої світової війни більшість будинків сіверян були зведені з дерева, те ж саме стосувалося і храмів. Це і зумовило їхню недовговічність. До приходу радянської влади церква була обов’язковим атрибутом ледь не кожного села. Зводили її всім селом, а за будівельників були місцеві чоловіки, які за допомогою сокири і без жодного цвяху творили справжні чудеса архітектури. Та все ж, як відомо, дерево – матеріал недовговічний. До того ж, окрім природної руйнації, зникнути з намолених місць храмам допомагали і більшовики, які вважали релігію опіумом для народу. Церкви руйнували, розбирали, перетворювали на склади, школи, контори… Завдяки політиці войовничого матеріалізму більшість дерев’яних храмів зникли з карти Чернігівщини. Більшість, але не всі – близько трьох десятків церков збереглися до наших днів. Найстарший дерев’яний храм зведено 1709 року, а наймолодший – 1921. Один із яскравих зразків єпархіальної архітектури періоду історизму є дерев’яний п’ятипільний храм у Даничах Ріпкинського району. Спаську церкву, котра нині числиться як пам’ятка архітектури місцевого значення, збудували у 1890 році. Село ж Даничі виникло на цих землях на початку ХІV століття. Тривалий час поселення згадували як родову маєтність одного з найдревніших родів любецької шляхти – Даничів. Хто зводив церкву – невідомо, але явно не простий сільський майстер. Спаський храм є одним із небагатьох високохудожніх дерев’яних творів культових споруд. Головна родзинка церкви – гранчаста апсида і дзвіниця з боку західного фасаду. Центральну дільницю вінчає восьмерик із наметовим верхом і маківкою. Будівля прикрашена кокошниками та набірним фризом. Попри свій доволі поважний вік, храм виглядає приємно, але так було не завжди. В часи войовничого матеріалізму церква виглядала похмуро, її засмальцьовані стіни більш, ніж виразно свідчили про занедбаність. На початку 80-х років райком партії вирішив, що однієї діючої церкви в районі достатньо. На той час на Ріпкинщині з діючих була всього одна церква, також дерев’яна – Троїцька (збудована 1897 року), розташована в селі Грабів. У самих Ріпках храму не було взагалі. Загалом же за Ріпкинським районом числилося чотири дерев’яні храми: окрім майже одночасно зведених церков у Даничах та Грабові, були ще храми у Сибережі (Миколаївський, зведення якого датують 1906 роком) та в Буянках (Михайлівська церква, 1887-88 роки). Розпорядження про знесення Спаського храму в Даничах надійшло з райкому партії. Руйнувати культову споруду з місцевих не наважився ніхто, боялися людського осуду. Тож виписали «пекельний» бульдозер аж із Замглаю, де була розташована одна з військових частин. Тільки-но бульдозер наблизився до стін храму, то одразу ж зламався. Солдат-строковик не наважився лізти у двигун і покинув «пекельну» машину. Про спробу руйнації церкви стало відомо в Чернігові. Аби вберегти дерев’яний храм від знесення, тодішній єпископ клопотав перед обкомом партії про можливість здійснення богослужінь. Так, після невдалої спроби знесення пам’ятки архітектури в середині 80-х років у храмі знову залунало Боже слово. Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора, zemlyaivolya | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |