20:56 Два роки трагедії: ракетного удару по Чернігівському драмтеатру | |
Саме так. Два роки. «Час рікою пливе», як співається у популярній пісні. Хоч тут не до співу. Минуло два роки. Трагедія дещо призабулася. Досі не завершено повне її розслідування. Єдине – слідство встановило, хто саме з російських варварів обстріляв ракетою Чернігівський драмтеатр. Є навіть судовий вирок виконавцям. Правда, поки що заочний, бо злочинці ще поза нашою досяжністю. Але будемо сподіватися – тимчасово. З російськими агресорами зрозуміло: варвари. Не зрозуміло з іншим. Хто додумався, хто дав дозвіл провести військову нараду в центрі обласного міста? В театрі, у одне з найбільших, за тодішнім календарем, церковних свят – Преображення Господнє, Спас. Хто відповість за загибель мирних людей? В тому числі 6-річної Софійки Голинської (на фото), яка за два тижні мала йти в школу, в перший клас, але вже ніколи туди не пішла. Відповість за понад 200 поранених, постраждалих. За численні руйнування в центрі Чернігова. Поки що передруковую статтю з моєї газети «Світ-інфо», за 7 вересня 2023 року. Ракетний удар по Чернігову: Спас на крові 19 серпня, якраз на велике християнське свято Спаса, об 11. 30 російська балістична ракета «Іскандер» вдарила по самому центру Чернігова, по обласному театру ім. Т. Шевченка. Вибуховою хвилею, смерчем металу, каміння миттєво було вбито 7 людей, близько 200 було поранено. Що ж трапилося, що за цією найбільшою для Чернігова за кількістю постраждалих трагедією за всі півтора роки війни? Чернігів дуже постраждав у перший місяць війни, з першого дня вторгнення росіян в Україну. Під Черніговом російські війська опинилися уже в перший день війни. Адже наша область єдина в Україні, яка має кордон одночасно з обома державами-агресорами: Росією і її сателітом Білоруссю. Від російського кордону по прямій до Чернігова менше 100 кілометрів, від білоруського менше 50-ти. Чернігів прийняв на себе один з перших і найсильніших ударів агресорів. Адже вони планували захопити місто мало не за день і тут же піти на столицю України Київ. Але українська армія дала відсіч ворогу. Біля Чернігова російські війська застрягли на цілий місяць і на кінець березня були вигнані, як і з усієї Чернігівщини. Але кілька тижнів стали справжнім жахом для міста і його мешканців. На околицях міста точилися жорстокі бої. Росіяни постійно бомбили місто, обстрілювали його з артилерії. Багато мирних мешканців було вбито і поранено. Місто було в блокаді, крізь яку десятки тисяч людей, рятуючись від смерті, але ризикуючи життям, зуміли вирватися з міста, роз`їхатися по країні і за кордон. І багато містян досі не повернулися додому. Боями, бомбардуваннями, обстрілами було зруйновано багато будівель, а також міські комунікації. Чернігівці кілька тижнів жили без опалення, ще, за суттю, наприкінці зими, без електрики, газу, води, з гострою нестачею продовольства, ліків. Цей жах залишився позаду, в початках війни. Майже півтора роки Чернігів не обстрілювали. На відміну від більшості обласних центрів, аж до Західної України, куди постійно прилітали ракети агресорів. І ось така трагедія… Виявилося, що метою удару росіян була проведена того дня військова акція в театрі. Це ніскільки не виправдовує варварства росіян, які добре розуміли, що б`ють по мирному місту. Вони рано чи пізно будуть відповідати за цей злочин. Але все ж головне запитання у громадськості до нашої влади. Як можна було проводити цю, за суттю, військову нараду в центрі обласного міста, ще й у такий день великого свята? Що це була війська акція, нарада – треба називати речі своїми іменами. Темою зібрання була розробка і застосування дронів, сучасного військового озброєння. Учасниками зібрання були десятки військових, також людей, причетних до виготовлення і використання дронів. Хоч все це спершу подавалося, як «виставка» дронів, проведена одною з громадських організацій. Подібні акції були проведені ще в кількох містах країни. Але все, як то кажуть, до пори, до часу. Росіянам не важко було дізнатися про точний час і місце проведення акції, яка навіть піарилася в інтернеті, ця «виставка». Трагедія висвітлила ще одну серйозну, тривожну проблему. Як можна доручати якимось там громадським організаціям супер важливе, перше для країни питання – оборону держави? Адже це повноваження, прерогатива насамперед самої держави, в особі її структур. То що це? Імітація «громадянської активності» чи тут щось гірше? Зараз СБУ і Генпрокуратура ведуть розслідування цього жахливого злочину з такою кількістю постраждалих. До речі, кількість загиблих може бути й більшою, адже кілька десятків людей потрапили з пораненнями в лікарні, і деякі в дуже тяжкому стані. Слідство встановлює обставини злочину росіян. Але також з`ясовується, як могла така акція проводитися в центрі міста, хто ж дав на неї дозвіл? Звісно ж, якась там громадська організація не могла самочинно це проводити. Міська рада, до якої зверталася та організація, категорично відмовилася дозволити проводити акцію в театрі (до речі, він взагалі підпорядкований обласній раді) і загалом у подібних місцях. Запропонувала кілька локацій з бомбосховищами, де можна було б провести цю нараду. Можна було б взагалі за межами міста. Але комусь захотілося такого «піару». Не давала дозволу і міська військова адміністрація. А у місті вже кілька місяців існує дивне двовладдя. Указом президента було введено міську військову адміністрацію на чолі з полковником Брижинським. Водночас не було призупинено діяльність міської ради, конституційного органу влади, обраного всіма жителями міста. Виявляється, згідно закону, ці повноваження можна призупиняти, рішенням парламенту за поданням президента (він зробив таке подання), а можна й не призупиняти. В результаті правова невизначеність, якщо не сказати – хаос. Як, наприклад, мають працювати структури міської ради – управління освіти, культури, комунальні підприємства ради – тролейбусне управління, водоканал? Вони як структури міськради підпорядковані їй, мають виконувати її розпорядження, а також утвореного радою міськвиконкому. І паралельно мають виконувати розпорядження міської військової адміністрації. Але це окрема і серйозна тема, хоч, звісно дотична і до цієї трагедії. Зараз же – поховано загиблих. Йде лікування, порятунок поранених. Адже такі виявилися навіть в багатоповерхових житлових будинках по обидва боки театру, по вулицях Шевченка і Полуботка. Люди зазнали поранень прямо в квартирах, від осколків, каміння. Що вже казати про людей на вулиці. А їх були сотні. Гарний святковий день, сквер Хмельницького, улюблене місце чернігівців. За кілька десятків метрів від театру щойно завершилося богослужіння у П`ятницькій церкві, де люди святили мед, яблука і вийшли у сквер. І всі ці люди практично вже не встигали сховатися в укриття, бо від сингалу тривоги до удару ракетою пройшло всього кілька хвилин. Це була потужна балістична ракета, яка летіла з величезною швидкістю. Натомість встигли сховатися в укриття в театрі учасники цієї акції. Крім людських, величезні матеріальні втрати. Зруйновано дах і значною мірою другий поверх театру. Йде його відновлення, на що потрібні величезні кошти. Пошкодження отримали десятки багатоквартирних житлових будинків. Дахи шести будинків вимагають капітального ремонту. З міського бюджету на ці роботи виділено 20,8 млн грн. В інших будинках комунальні підприємства зараз виконують поточні ремонти покрівель та вікон у місцях загального користування. Єдиний центр допопоги потерпілим від ракетної атаки, який запрацював у місті 21 серпня і зібрав під своїм дахом 13 міжнародних організацій, прийняв уже кілька сотень людей, які звернулися за допомогою. …Біля театру вже з наступного дня після трагедії – ціла доріжка живих квітів. Люди вшановують жертв трагедії. Тут же – багато дитячи м`яких іграшок: зайчики, лисички та інше. Так вшановують пам`ять наймолодшої жертви – це 6-річна Софійка Голинська (на фото). Вона приїхала в Чернігів з мамою, в гості до знайомих. Прийшли до П`ятницької церкви на богослужіння. А вийшовши з неї, попали під ракетний удар. Софійка, яка 1 вересня збиралася йти до школи, в 1 клас, загинула, її мама була поранена. Спас на Крові… Петро АНТОНЕНКО  | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |