реклама партнерів:
Головна » 2020 » Лютий » 19 » Історія шахових змагань Чернігівщини. 10. Перший шаховий турнір (1923 рік)
19:35
Історія шахових змагань Чернігівщини. 10. Перший шаховий турнір (1923 рік)
Історія шахових змагань Чернігівщини. 10. Перший шаховий турнір (1923 рік) Відродження шахового життя в більшовицькій Росії почалося з Москви – завдяки любителю шахів Олександру Ільїну-Женевському, що обіймав високу посаду комісара головного управління всеобучу в уряді. Восени 1920-го була організована всеросійська олімпіада, яку надалі стали рахувати першим чемпіонатом СРСР. Щоправда грали там переважно представники російських столиць: із 16 учасників 7 представляли Москву, ще 5 – Петроград, і жодного українця. У квітні 1921-го став виходити «Листок шахматного кружка Петрогубкоммуны», згодом відновило діяльність петроградське шахове зібрання, розпущене трьома роками раніше. З липня 1922-го побачив світ повноцінний журнал «Шахматы» за редакцією Миколи Грекова.

Схожа ситуація склалася і в радянській Україні. В серпні 1920 р. шахова секція організувалася в Києві, згодом три учасники провели матч-турнір на першість міста. У Харкові, обраному більшовиками за столицю, чемпіонат міста організували в 1921-му. Почали задумуватися про всеукраїнську першість.
Десь у другій половині 1922-го сліди шахової діяльності фіксуються й на Чернігівщині. Як повідомляли 3 вересня «Известия Нежинского Уисполкома»: «У клубі показового юнацького колективу «КІМ» вийшов перший номер стінної газети і почалися шахові змагання». Стінна газета зразкового колективу «Комуністичний інтернаціонал молоді» була присвячена не шахам, а політичній ситуації загалом, сам же турнір носив локальний характер і ніякої іншої інформації про нього до нас не дійшло. Тож згадуючи про ніжинські змагання, славу першого шахового турніру Чернігівщини маємо віддати студентській першості Чернігова, проведеній у березні 1923 року.
Турнір влаштував «гурток любителів шахової гри для студентів ВНЗ Чернігова» – перший із відомих шахових гуртків у регіоні. Змагання розпочали у понеділок, 5 березня. Ігри тривали щодня з 18.00 до 21-ї години у приміщенні Чернігівського вищого інституту народної освіти. Взагалі для перших кроків шахової гри по Чернігівщині характерна активна участь освітян у тодішніх гуртках і турнірах. А приміщення клубу профспілки «робосу» (робітників освіти) часто ставало ареною проведення різноманітних змагань. Вочевидь, студентська першість зібрала чималу кількість учасників, оскільки фінішувала за 20 днів, 24 березня. Це міг бути як круговик на два десятка учасників, так і популярна для тих часів формула групових турнірів з фінальною пулькою.
Призові місця зайняли:
1. Овсієнко (інститут народної освіти)
2. Гвоздь (межовий технікум)
3. Дорошенко М. (інститут народної освіти).
Малознайомі прізвища, які більше не трапляться в майбутньому шаховому літописі Чернігівщини, свідчать про випадковість і несистемність перших змагань. Стихійні шахові гуртки виникали при робітничих клубах, фабричних і місцевих комітетах, у військових частинах. Однак не мали ніякої координації чи управління й діяли самі по собі.

Водночас ситуація стрімко змінювалась. На липень 1923-го у Петрограді запланували 1-й конгрес Всеросійської шахової спілки, який мав дати потужний імпульс для організації шахового життя на місцях. Програма форуму включала чемпіонат-турнір (майбутній ІІ чемпіонат СРСР) і турнір найсильніших любителів. Вочевидь, саме під цей конгрес почалася якась організаційна робота на місцях. Наприклад, у чернеткових записах Миколи Вербицького початок його шахової роботи в комітеті фізкультури датований 1 травня 1923-го. Хоча ще понад рік ніяких слідів тієї роботи ми не знайдемо. Але загалом ця дата цілком вписується в загальну логіку розвитку шахового руху.
Родзинкою конгресу став любительський турнір. Організатори анонсували, що «допускаються найсильніші місцеві любителі, переважно чемпіони провінційних міст і призери турнірів крупних центрів. Перевага віддається гравцям, кандидатура яких підтримується організаціями». 36 учасників розбили на три групи, по три переможці виходили в фінал. Україну представляли шахісти з Києва, Харкова, Одеси, Полтави. Чернігів не встиг відреагувати на турнір любителів. Вочевидь, своїх турнірів організувати не встигли і комітету фізкультури нікого було «підтримувати». Взагалі за 1923 рік не знаходимо жодних згадок про яку б то не було роботу комітету, куди призначили Вербицького. Ані організаційну, ані турнірну.
Між тим у списку учасників Всеросійського турніру найсильніших любителів зустрічаємо М. Шестерикова з Саратова. Того самого, що раніше мешкав у Чернігові і досить успішно грав у турнірах за листуванням. У груповому турнірі він поділив 3-5 місця (7,5 очок з 11-и), завдяки коефіцієнту Бергера пройшов у фінал, однак вирішальні партії зіграв провально (одна перемога при п’яти поразках) і фінішував останнім. Втім, сам по собі вихід у фінал (чого варте лише прізвище Бориса Верлінського) вже можна вважати серйозним успіхом Шестерикова.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
спеціально для «Чернігівського формату»



Повідомлення в газеті "Красное знамя". 29 березня 1923 р.



Таблиця фіналу Всеросійського турніру любителів 1923 р.



Учасники 1-го конгресу Всеросійської шахової спілки. М. Шестериков стоїть четвертий зліва у другому ряду. Прямо над ним - ще один наш колишній земляк Федір Дуз-Хотимирський




Категорія: СПОРТ | Переглядів: 170 | Теги: Сергій Горобець, шахи, Чернігівщина, історія | Рейтинг: 0.0/0
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar