21:04 Менянин Євгеній Домненко оновлює міський парк | |
Молодий і завзятий менянин Євгеній Домненко гарною українською мовою розповідає, як він став ландшафтним дизайнером, де набув досвіду вирощування декоративних рослин. З якими труднощами зіткнувся, почавши озеленення міського парку. Та які має плани на майбутнє. Тисячі рослин – У студентські роки ми підробляли, допомагаючи ландшафтним дизайнерам на об’єктах в елітній Конча-Заспі, в Сухолуччі, – розповідає Євгеній. – Там було на що подивитися. І набути гарний досвід з ландшафтного дизайну. Після магістратури пішов на роботу. Це був 2015 рік. Потрапив у приватний розсадник декоративних рослин під Києвом. Там було в асортименті понад 500 видів декоративних рослин. Отримували маленькі саджанці, які розсаджували, доглядали, формували. Євгеній відповідав за стрижку рослин, формування декоративного вигляду, а також за дві великі теплиці. – Можете собі уявити – 150 тисяч рослин, які в горщиках розставлені на площі 30 соток? Зарплата була приваблива. І ще те, що ми там проживали. Бо на той час ціни на житло в Києві піднялися дуже сильно, – ділиться хлопець. – А в міжсезоння займався описом рослин і їхніх характеристик. Скільки всього про них дізнався! Мріє про бонсаї Повернувшись минулого року зі строкової служби в Національній гвардії, Євгеній зайнявся тим, що вміє і про що чимало знає. – Я вдома заклав невеликий декоративний розсадник. Чималі гроші пішли на системи крапельного поливу. Поки там близько 50 видів рослин, частина вже попідростала. А ще замовив півтори тисячі живців на підрощування. Решту розмножував зі своїх рослин, – розповідає Євгеній. – Більшість – хвойні, туї і ялівці, а з листяних – барбариси, спіреї, верба Матсудана. Намагаюся живцювати, але деякі рослини не так просто розмножуються. Наприклад, ялівець укорінюється дев’ять місяців. В ідеалі починати черенкувати хвойні потрібно вже в лютому. Для цього треба тепличні умови, щоб і температура була відповідна, і вологість. Євгеній планує цього року збільшити асортимент рослин, побудувати промислову теплицю з автополивом, який створює необхідний мікроклімат. Понад чотири роки потрібно вирощувати такі рослини перш ніж надавати їм декоративної форми. Справа кропітка, а віддача в цьому бізнесі зовсім не швидка. Та Євгеній – хлопець терплячий і відповідальний. Ще й бонсаї в майбутньому збирається створювати. Зі всією терплячістю і відповідальністю взявся і за озеленення міського парку імені Тараса Шевченка. Альпійська гірка в парку – Труднощі полягають у тому, що це перший крупний об’єкт по озелененню в місті. Півтори тисячі рослин! Ми тут фактично першопроходці, – переконаний Євгеній. – Висадити рослини – це одне. А ще ж потрібно за ними доглядати, поливати, підживлювати, стригти. Проводити профілактику хвороб та інше. Це насправді дуже складно. Нема у нас такого відділу, щоб контролював усі ці процеси. – А ще загальна проблема – наша культура, – каже хлопець. – Вірніше, безкультур’я. Усі хочуть жити в гарному, зеленому і квітучому місті. Та не всі бережливо ставляться до тих же рослин чи квітів. Затоптують, зламують. Дехто зриває гілочку, думає, що вкорінить. Та, скоріше за все, ту гілочку просто викине. Ми навіть продумали зони для селфі в міському парку Альпійську гірку в парку Євгеній з батьком, який у нього за надійного напарника, ретельно укладали. Камінь до каменю. Дотримуючись наміченої композиції. Помріяли разом про чудовий результат їхньої праці. Про те, яким гарним місцем сімейного відпочинку міг би стати наш парк. Не тільки з фонтаном і лавками та озелененням, а ще і затишна кав’ярня не завадила б, де меняни та гості міста могли б морозива чи тістечка дітям купити. Джерело: susidy.city | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |