19:44 Містечко Борзна без бібліотек... | |
Я пишу цей допис в першу чергу для того, щоб ширше коло громадськості не забувало, що діється з нашими бібліотеками, загалом культурною спадщиною, духовністю в районних містечках і віддалених селах. А ще тому, що мені болить. Кілька днів тому мені розповів мешканець Борзни ( що на Чернігівщині), ганебну ситуацію, іншого слова не можу підібрати, що сталася з місцевими бібліотеками після проведених територіальних реформ і ліквідації у цьому місті району. Відтоді, як це відбулося, уже більше двох років, як міська і дитяча бібліотеки не працюють, на дверях висять замки. Де значущі фонди без догляду, по-суті гинуть. А мешканці такого солідного містечка, де колись стояла козацька сотня, не мають доступу до книги, тим паче - діти, школа яких стоїть поруч книгарні. Неймовірно, але факт. Банальність в тому, що працівникам бібліотек перестали платити зарплату. Півроку вони працювали на громадських засадах, але врешті змушені були залишити улюблену працю. А причина ніби - то одна: після реорганізації чиновники Ніжинського району і Борзнянської громади не можуть досі розібратися на чиєму балансі тепер перебувають культ-просвітні заклади і хто їх має фінансувати. Кивають уже три роки один на одного, а віз і нині там. І це в колишньому районному містечку, а що твориться у віддалених селах, де ліквідували сільські ради, можна тільки уявити. Боже, і це в наш час, у двадцять першому столітті! Я не хочу когось конкретно звинувачувати, і не розраховую, що після мого допису, щось зміниться швидко. Бюрократичну стіну пробити важко, якщо взагалі це можливо. Але ж є громадськість міста Борзни, вчителі, інтелігенція, творчі люди, які могли б якось діяти. Розумію, що апелювали до влади, але безуспішно. Але ж є інші шляхи. Нагадаю, що в далекі часи, ще дореволюційні, не байдужі люди не покладалися на владу, а збирали внески і відкривали бібліотеки на громадських засадах. А тут створені бібліотеки, є фонди, то зібрати кошти на оплату праці бібліотекаря, щоб хоч би двічі на тиждень там з'являлася, думаю, не так уже й складно. Треба тільки, щоб було усвідомлення на скільки це важливо. Михась Ткач | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |