08:45 “Постпрезидентська” та “передпарламентська” Чернігівщина – чого чекати і на що сподіватися? | |
Можна як завгодно виправдовуватися за результати виборчої кампанії, шукати “крайніх”, окреслювати втрачені можливості, але саме результати виборів і, насамперед, першого туру показують, хто і як спрацював та на кого орієнтувалися виборці Чернігівської області. Згідно даних державного реєстру виборців на 31 березня 2019 року в області нараховувалося 827839 виборців. У першому турі проголосували 530039 виборців. За Петра Порошенко проголосували 67701 виборець, за Володимира Зеленського – 139309. Відповідно 12.77% та 26.28% виборців. Це і є виборці саме цих кандидатів на Чернігівщині. У другому турі пройшов звичайний перерозподіл голосів виборців від інших кандидатів і на сьогодні ці данні практично не актуальні. Володимир Зеленський впевнено переміг у всіх округах Чернігівщини. Це – доволі прогнозований результат, враховуючи, що у регіоні завжди перемагали опозиційні до діючої влади настрої. Сама структура кандидата працювала формально та була розрахована в першу чергу на технічну роботу з членами виборчих комісій. Петро Порошенко у 205, 206, 209 округах на третьому місці, у 207, 208 та 210 – на четвертому. Його провладні представники в регіоні припинили “тиху війну” між собою, поділили округи та “освоїли” отримані на виборчу кампанію від кандидата кошти. Так як партійні осередки майже не були залучені в кампанію, то враховувати результати Петра Порошенко для аналізу не доречно. Хоча 12 місце місцевих штабів за результатами президентської кампанії серед інших областей не найгірше – десь посередині. Але найбільш цікавими є результати інших кандидатів та їх команд в регіоні. Найбільш вдалою була кампанія для представників Юлії Тимошенко. За неї на Чернігівщині проголосувало 103039 виборців, або 19,43%. Партійний осередок партії за результатами виборів – четвертий по країні. У 208 окрузі вона перша, в 205, 206, 207, 209 та 210 округах – стабільно друга позиція. Практично успішною в області була і кампанія Олега Ляшко. Партійний осередок партії за результатами виборів – перший по країні з 12,53%, або 66440 голосів “за”. У 207, 208 та 210 округах він навіть переміг діючого Президента України. Команда, яка просувала Ігоря Смешко, спромоглася здобути йому 44802 прихильника і Чернігівщина – п’ята по ефективності серед його штабів. Мабуть саме у цього кандидата були найменші витрати з розрахунку на один голос. Серед рейтингових учасників першого туру і представник “Опозиційної платформи – За життя” Юрій Бойко. Його прихильників в регіоні – 38868 виборців. Це у три рази більше, ніж у його опонента по електоральному сегменту – Олександра Вілкула – 13136. І це при тому, що останнього підтримували колишні структури Партії регіонів в області. Представники Анатолія Гриценко, які зазнали найбільших втрат, як вони вважають, саме через участь пана Смешко в кампанії, на Чернігівщині змогли отримати 31256 голосів. За ефективністю штабів вони на 11 місці з 5,89%. За рахунок чого перемагали на місцях? Окрім загальнонаціональних передумов перемоги, таких, як присутність у загальноукраїнських медіа, позитивно-негативний імідж та вдалі технології, існували і місцеві передумови перемоги. Ті, які можуть і допомогти у ході парламентської кампанії. 1. Насамперед – організаційна структура Найбільш ефективно власні партійні структури в регіоні використали представники Юлії Тимошенко та Олега Ляшко. Вони вчасно розпочали підготовку членів виборчих комісій (на старті – просто агітаторів), і їх представники в територіальних громадах працювали найактивніше. Та ці структури працювали з розрахунку і на другий етап – парламентську кампанію. А деякі місцеві представники вже почали працювати і орієнтуючись на місцеві вибори. 2. Результативна робота з місцевими засобами масової інформації Якщо аналізувати розміщення політичної реклами та “джинси”, то спостерігається закономірність між кількістю реклами в обласних та районних ЗМІ і результатом на виборах. Загальноукраїнська реклама теж мала велике значення. Цікаво, що електронні ЗМІ, насамперед мережа Інтернет використовувалася для певного посилення реклами на каналах телебачення та супроводу ВІП-агітаторів. Практично всі штаби не враховували періодичність виходу видань та роботу на упередження. Часто рекламні матеріали у друкованих виданнях не відповідали актуальним меседжам, які використовувало телебачення. Значну ефективність показали місцеві партійні видання (наприклад, Радикальної партії Ляшка). 3. Реальні групи в місцевих соціальних мережах Вони були насправді мобілізаційним фактором, особливо у Зеленського. Тільки на Чернігівщині було, за неповними даними відкрито близько півсотні таких груп. Партійні сторінки в мережі Фейсбук активно використовували представники Олега Ляшко, Юлії Тимошенко та Петра Порошенко. 4. Відсутність адміністративного ресурсу Ці вибори були першими, на яких або не застосовувався, або був низький за ефективністю влив адміністративного ресурсу. Практично ніхто нікого не “гнобив”, а силові структури реально спрацювали проти розгортання “сіток” у будь якій формі. 5. У кампанії не брали участь активн місцеві партійні бренди Насамперед це стосується Аграрної партії України та, як не парадоксально, і “Нашого краю”. Аграрії після “вигнання” Віталія Скоцика не розгортали власних, місцевих структур, хоча вони продемонстрували власну ефективність та спроможність на місцевих виборах у громадах. А структури Валерія Давиденко “відпрацьовували” на іншого кандидата. І, як показали результати виборів (особливо в його окрузі № 208) їх ефективність була досить низькою. Чого чекати? Згідно із останніми соціологічними опитуваннями на сьогодні до Верховної Ради мають усі шанси потрапити 5 політичних сил. Це “Слуга народу”, “Опозиційна платформа – За життя”, Блок Петра Порошенка “Солідарність”, ВО “Батьківщина”, “Сила і честь” та “Громадянська позиція”. Інше соціологічне дослідження підрахувало, щодо парламенту за 5-відсотковим бар’єром могли би пройти 4 партії: “Слуга народу”, “Опозиційна платформа – За життя”, Блок Петра Порошенка “Солідарність”, “Батьківщина”. Партії “Сила і честь” та “Громадянська позиція” набирають менше 5 відсотків. Ці результати, підкреслюють експерти, – поки що є таким собі “інерційним” відголоском президентської кампанії. Деякі з політичних сил – зрештою, ті ж самі партія “Слуга народу” та “Сила і честь” – зовсім не відомі своєю діяльністю в електоральному полі, й більше завдячують своїм рейтингам прізвищам Володимира Зеленського та Ігора Смєшка. Регіональна соціологія партійних рухів дещо відрізняться, виходячи з місцевих особливостей. У 2014 році до парламенту пройшли “НАРОДНИЙ ФРОНТ”, ПАРТІЯ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”, “Об’єднання “САМОПОМІЧ”, “Опозиційний блок”, Радикальна Партія Олега Ляшка та Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. Практично по області була така сама ситуація, окрім деяких округів, де п’ятивідсотковий бар’єр подолали Комуністична партія України, “Опозиційний блок” та Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. Кількість партій – суб’єктів виборчого процесу було 52. Враховуючи і фінансове навантаження, терміни виборчої кампанії та активність у президентській кампанії партій – суб’єктів виборчого процесу навряд чи стане більше. А у мажоритарних округах ситуація очікується більш цікава. Згадаємо тих, хто отримав більше п’яти відсотків на попередніх парламентських виборах. 205 округ У 2012 році тут найбільш результативними були – Валерій Дубіль, Олександр Соколов, Іван Осадців, та Роман Давлеткужин. У 2014 лідирували: Валерій Куліч, Андрій Дериземля, Ігор Андрійченко, Роман Пицків, Анатолій Долеско, та Юрій Ткач. На проміжних виборах у 2015: Сергій Березенко, Геннадій Корбан, Володимир Зуб, Ігор Андрійченко, Микола Звєрєв, Андрій Міщенко, та Олексій Дем’яненко. Головний гравець в цьому окрузі – міський голова Чернігова. Хто з ним домовиться – той і має всі шанси на перемогу. Особливо, якщо він буде представлений командою діючого президента. Якщо у боротьбі зійдуться декілька сильних гравців, то можна чекати перемоги третьої особи. 206 округ У 2012 році тут найбільш результативними були Владислав Атрошенко, Станіслав Прокопенко, Володимир Поліщук, Олена Попова, та Раїса Ясочко. У 2014 лідирували Владислав Атрошенко, Анна Коваленко, Володимир Велігорський, та Володимир Федорок. На проміжних виборах у 2016 подолали 5% бар’єр Максим Микитась, Юрій Власенко, та Дмитро Блауш. Скоріш за все головна інтрига тут розгорнеться у протистоянні фінансового ресурсу діючого депутата та роботи розгалужених партійних структур. Також у боротьбу в цьому окрузі може втрутитись знаковий фактор – представник команди діючого президента. 207 округ У 2012 році тут найбільш результативними були Ігор Рибаков, Володимир Лещенко, Сергій Журман, Леонід Неживий, Василь Амельченко та Петро Шаповал. У 2014 лідирували Анатолій Євлахов, Ігор Рибаков, Іван Якуб, та Володимир Трофименко. Складний по логістиці округ не буде мати багато кандидатів. Скоріше за все знову у боротьбі зійдуться депутати, які представляли цей округ декілька останніх років – Євлахов та Рибаков. 208 округ У 2012 році тут найбільш результативними були Олег Ляшко, Михайло Голиця та В’ячеслав Неволько. У 2014 лідирували Валерій Давиденко, Валентин Запорощук, Павло Шимко, В’ячеслав Неволько, Володимир Брюховецький, Петро Устенко та Михайло Голиця. Найбільш цікавий по інтризі округ. До президентських виборів домінування діючого нардепа було безперечним. Але участь його структур у кампанії Порошенко і результат показують, що округ може впасти у руки інших гравців – більш харизматичних і грошових. 209 округ У 2012 році тут найбільш результативними були: Іван Куровський, Валерій Боровик та Віталій Кубрак. У 2014 лідирували Олександр Кодола, Валерій Зуб, Олег Волощук, Валерій Боровик, Валерій Салогуб, В’ячеслав Івашин та Ігор Смаль. Діючий нардеп – найбільш слабка ланка і по фінансам і по реальному впливу. Округ може зацікавити багатьох. 210 округ У 2012 році тут найбільш результативними були Микола Рудьковський, Віктор Лабазов, Василь Нестерук, Анатолій Галич та Вікторія Коротя. У 2014 лідирували – Олег Дмитренко, Микола Рудькoвський, Олег Авер’янов, Іван Тютюнник, Дем’ян Хмельницький та Віталій Якименко. Кампанія в цьому окрузі може повторити 2014 рік. Особливо, коли домовляться між собою представники так званої групи "європейців". Результат боротьби на сьогодні важко прогнозувати. Вже зараз лунають гіпотези та передбачення щодо потенційних учасників виборчих перегонів 2019 у мажоритарних округах: хто, від кого і які шанси має. На мою думку, великі шанси на перемогу будуть мати кандидати у 205 та 206 округах, яких підтримає Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко. Або, не буде заважати проводити виборчу кампанію. Другим фактором перемоги буде партійна належність – насамперед до партії “Слуга народу” та “Батьківщини”. Це – може спрацювати по всім округам Чернігівщини. Особливо, якщо вони будуть мати ресурси і незаплямовану біографію. Ті мажоритарні кандидати, які будуть спиратися на розгалужені мережі – партійні, бізнесові, громадські матимуть значну перевагу перед опонентами. Не буде неочікуваною, як це вже неодноразово траплялось в політичному житті області, і перемога “третього” кандидата, який системною роботою обійде ворогуючих меж собою лідерів-конкурентів зі значною електоральною історією. Це може трапитися і у 205, і у 207, і у 208 округах. Дуже важко буде діючим народним обранцям повторити власні результати. Опоненти можуть згадати, що більшість їх досягнень будувалася на лобіюванні бюджетних коштів і слабкої роботі по утриманню та збільшенню власних прихильників. Але одна з головних умов перемоги – впізнаваність, буде на їхньому боці. Хоча і тут в серед кандидатів можуть з’явитися обличчя, які також дуже відомі в регіоні, як місцеві, так і столичні “ваговики”. Якщо у період президентської кампанії лідери об’єднаних територіальних громад майже не впливали активно на виборчі процеси, то вже в парламентський – вони значний фактор. У 208 окрузі в ході президентскої кампанії певна робота лідерів місцевого самоврядування на Олега Ляшка вже значно сприяла його результатам. А от низька активність представників БПП, точніше їх не залучення до виборчих процесів, навпаки сприяла погіршенню результатів в Петра Порошенко в регіоні. З 24 травня розпочалося висування кандидатів у народні депутати України. Висування політичних партій – до 10 червня, шляхом самовисування – до 20 червня включно. У триденний строк з дня прийняття рішення про реєстрацію кандидата в депутати в одномандатному окрузі, тобто вже максимально 23 червня вже буде зрозуміло “Хто? Де? і Як?” буде боротися за перемогу в мажоритарних округах. Паперний Юрій, "Чернігівський монітор" | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |