19:42 Шахи. Віра Замига – чемпіонка області 1936 року | |
Друга жіноча першість області розпочалася всього за п’ять місяців після першої – на рубежі січня-лютого 1936-го. Така коротка перерва пояснюється тим, що знову турнір підлаштовували під всеукраїнський чемпіонат, який запланували на середину лютого. Однак цього разу першість пройшла куди більш організовано. 1936-й рік взагалі розпочався для жіночих шахів Чернігівщини з гучної сенсації: у перших числах січня 14-річна Поліна Бабушкіна, переможниця обласного дитячого чемпіонату, на першості СРСР серед школярів із 100-відсотковим результатом пройшла груповий турнір, а в фіналі, попри одну поразку в чотирьох турах, утримала перше місце. Ось так юна чернігівська шахістка досягла неймовірного успіху – щось подібне вдасться повторити лише зірковій Тетяні Меламед за півстоліття по тому, в 1989-му. Фото «чемпіонеси» не сходило зі шпальт газет, наприкінці січня вона з групою шахістів побувала на прийомі в самого голови чернігівського облвиконкому «товариша Загера». Тож Поліні було не до жіночого чемпіонату. На старт обласної першості вийшли 9 шахісток і змагання виглядало значно солідніше, аніж «бліц-турнір», розіграний квартетом учасниць за три дні влітку 1935-го. Та й призи цього разу отримали всі учасниці. Перше місце виборола учениця 10-го класу прилуцької зразкової школи Віра Замига – 6,5 очок із 8. Другою фінішувала «вчителька-ударниця» із Ромнів Ольга Гордон – 5 очок. Стільки ж набрала і комсомолка Роза Левіна (Прилуки), у неї третє місце. Четверта – Ольга Глевка з Чернігова, у якої 3,5 очка. Прізвища решти учасниць нам невідомі. Але якщо тодішні газетні повідомлення не помилилися з очковими показниками шахісток, то це свідчить про неймовірно гостру боротьбу в середині й нижній частині таблиці, бо слідом за трійкою призерів дуже щільно мали розташуватися всі інші учасниці. Ольга Глевка, яка відкривала цю групу, фінішувала з «мінус один». Нескладно обрахувати, що п’ять останніх шахісток мали набрати разом 16 очок. Швидше за все, дві з них також на фініші мали 3,5 очка, а решта троє – по 3. І тоді відстань між четвертим і останнім (дев’ятим) місцями вимірюється всього половиною очка. Або ж учасниць насправді було 8, відтак домінування В. Замиги над рештою суперниць стає переконливішим, а очкові здобутки інших шахісток виглядатимуть куди більш логічно. Не маємо інформації, чи грала в турнірі перша чемпіонка Юлія Сергієнко. Вірогідно, в цьому не було особливої потреби, адже свою місію вона вже виконала. Та й навряд чи палала бажанням ще раз потрапили на Всеукраїнський фінал після повного фіаско в Києві всього за кілька місяців до того (0 очок із 14-ти). Жіноча першість у Чернігові фінішувала 8 лютого. А вже наступного дня Віра Замига вирушила в Київ, де незабаром мав стартувати другий жіночий чемпіонат України. Домінували столичні шахістки, перші три місця поділили Зінаїда Артем’єва, Берта Вайберг (чемпіонка 1935 р.) і Роза Клігерман. Вони згодом досить пристойно виступлять у групових турнірах 4 чемпіонату СРСР, хоча й не потраплять у фінал. Наша землячка в такій компанії не мала особливих шансів, однак змогла набрати 1,5 очка в 12-ти партіях, а головне – випередила Плотникову з Молдавської АРСР. Принаймні Віра Замига стала єдиною, хто уникнув останнього місця в довоєнних жіночих першостях України. Надалі сліди «спортсменки, комсомолки, активістки» В. Замиги зникають з інформаційного простору. Як і інших учасниць обласної першості 1936 року. Попри кращу організацію, турнір, як і попередній, проводився не так для популяризації жіночих шахів, скільки для термінового закривання квоти на Всеукраїнський чемпіонат. Відтак серед учасниць переважали достатньо випадкові особи, які не залишили по собі в подальшому якогось шахового спадку. В історію увійшов лише феноменальний успіх Поліни Бабушкіної. Сергій ГОРОБЕЦЬ, спеціально для «Чернігівського формату»  Призери другої жіночі першості області 1936 року. Зліва направо: Ольга Гордон (Ромни), Роза Левіна (Прилуки) і Віра Замига (Прилуки)  Поліна Бабушкіна. Шарж із газети "Шахіст", 1938 рік
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |