реклама партнерів:
Церкви Козелецького Задесення (Карпилівка, Виповзів, Короп’є) - 25 Листопада 2015 - Чернігівський ФОРМАТ - Актуальні новини Чернігова - Новини Чернігова | Події в Чернігові: політика, економіка, аналітика, культура, екологія, туризм | Чернігівські відеоновини | Чернігівcька преса
Головна » 2015 » Листопад » 25 » Церкви Козелецького Задесення (Карпилівка, Виповзів, Короп’є)
21:49
Церкви Козелецького Задесення (Карпилівка, Виповзів, Короп’є)
Церкви Козелецького Задесення (Карпилівка, Виповзів, Короп’є) Історія сільських храмів на сьогодні є недостатньо дослідженим питанням. Не є винятком з цього і села козелецького Задесення. Проте, історія сільської церкви – це не лише історія будівлі та священоцерковнослужителів села, а й історія духовності його мешканців. Тож дбаючи про світ нашої душі, ми мусимо знати його коріння.

На правому березі Десни серед інших знаходяться села Карпилівка, Виповзів та Короп’є, найбільшим і значущим з яких є перше. Свого часу воно було і центром сотні в Остерському та Київському полках, також воно тримало першість в релігійному житті мешканців цих сіл та гуртувало їх навколо себе.
У Карпилівці храм існував вже в часи Гетьманщини, найстарший документ цієї церкви був за 1737 р. У 1834 р. в селі було побудовано нову дерев’яну церкву Покрови. У Державному архіві Чернігівської області зберігаються сповідальні розписи Покровської церкви села Карпилівки за XVIII ст., 1811 та 1818 рр., тож попередній карпилівський храм також був освячений на честь Покрови.

До доби козацької держави сягає початок історії храму Виповзова, найстарший документ був за 1766 р. Щодо часу ж побудови дерев’яної Воздвиженської церкви с. Виповзова в «Алфавитном списке церквей Черниговской епархии» за 1908 р. сказано: «построена кем и когда неизвестно», зазначено лише, що вона перебудовувалася. У Чернігівському облархіві зберігаються сповідальні розписи Воздвиженської церкви за 1798–1818 рр., тож не виключено, що вона була збудована ще в XVIII ст.
У 1863 р. під карпилівською церквою було зроблено кам’яний підмурок, а в виповзівській відремонтовано дзвіницю.

На початку ХІХ ст. карпилівський та виповзівський приходи, певно були окремими, тому як у 1812 р. в цих селах були власні священики. Проте, у «Расписании городских и сельских приходов, церквей и причтов Черниговской епархии» за 1876 р. було визначено один «Карпилово-Выползовський» прихід, у якому виповзівська церква була приписана до карпилівської. За цим штатом священик та його помічник (священик) були лише в селі Карпилівці, у селі ж Виповзові було тільки двоє псаломщиків. У цьому приході нараховувалося 1648 душ чоловічого населення (Карпилівка – 577, Виповзів – 326, Короп’є – 477 та Лутава – 268).

У с. Короп’ї дерев’яну Троїцьку церкву побудували у 1894 р., до того часу храму в селі не було. Проте, самостійний прихід з причтом у складі священика та псаломщика при ній відкрили лише 20 січня 1900 р., до цієї дати вона була приписана до карпилівського приходу.
1860 р. при карпилівській церкві у власному будинку відкрили церковно-приходську школу, у Виповзові така школа почала діяти з 1888 р. У 1899 р. в цих школах навчалося 23 та 39 дітей відповідно. У 1903 р. зазначалося, що в виповзівській школі було дуже добре поставлене навчання церковному співу.
1874 р. при карпилівській церкві було створене приходське попечительство до якого на три роки були обрані: головою – лісовий кондуктор Кішка Григорій, членами – козаки Сулим Максим, Сулим Опанас, …. Ігнат, казенні селяни Швець Гордій, Берлог Іван, Юрченко Михайло та відставний солдат Юрченко Онисим. При виповзівській церкві таке попечительство було відкрите у 1880 р., до якого на шість років були обрані: головою – селянин Дядечко Василь Іосифович, членами – селяни Козел Пуд Семенович та Набережний Андрій Васильович. У 1887 р. на три роки були обрані: головою – священик Кожич Іосиф, членами – селяни Муха Прохор Микитович та Хоменко Потап Петрович. У 1891 р. на три роки були обрані: головою – селянин Пешко Іван, членами – селяни Набережний Павло та Хоменко Ісидор.
За церковно-територіальною належністю у 1899 р. церкви цих сіл належали до 5-го округу Остерського повіту.

Бурхливі події 1917–1920 рр. в Україні торкнулися і релігійного життя: було відновлено Українську автокефальну православну церкву, Російська православна церква створила в Україні екзархат. Чи були серед мешканців згаданих сіл автокефальні рухи – невідомо. Відомо тільки, що у 1920-х роках в усіх трьох селах були зареєстровані лише релігійні громади «екзархистів».
Зачепила церкви названих сіл і конфіскація церковного майна в 1920-х роках. У Державному архіві Чернігівської області зберігається документ за 1924 р., за яким релігійною громадою с. Карпилівки була подана заява про добровільне пожертвування: хреста напрестольного срібного, позолоченого; хреста напрестольного ручного срібного, позолоченого; лжиць срібних, позолочених та зберігальниці дарів у вигляді гробниці срібної, рясно позолоченої.
На наше велике горе комуністичні перетворення не лише зачепили майно храмів, а й саме їхнє існування. Всі три храми були зруйновані і це незважаючи на те, що виповзівський вочевидь був пам’яткою архітектури, а карпилівський на той час вже нараховував близько ста років, що теж мало історичну цінність. Покровську церкву Карпилівки було розібрано в 1928–1929 рр., з матеріалу зробили школу. Після німецько-радянської війни в селі на 10 листопада було відкрито церкву Параскевії, але вже в 1962 р. її закрили і влаштували в ній гуртожиток. Воздвиженську церкву села Виповзова було закрито у 1930-х рр., у ній влаштували клуб. Службу в церкві відновили за німецької окупації. Але в 1958–1960 рр. її розібрали. У Короп’ї Троїцьку церкву розібрали за часів хрущовської боротьби з релігією у 1963–1964 роках.

А чи не розібрали тоді разом з храмами і підмурки нашої духовності? Подивившись на наше сьогодення – дуже схоже на те.
Нерозривно пов’язаними з церквою, а одночасно одними із значимих людей в старому селі були священик та церковнослужителі. Ось деякі з них у названих селах. Священики: Карпилівка – Тимоновський Іван (1812); Норчевський Федір (1876); Ставицький Петро, помічник (1876); Левченко Гаврило (1890–1892); Трощанський Антоній (1892–1899); Виповзово – Давидовський Марко (1804); Зосимович Василь (1812); Сакович Ксенофонт (1885); Кожич Іосиф (1887); Лісовський Олександр (1888); Єзерський Федір (1893–1896); Ярошевський Стефан (1897–10.03.1900); Свічка Іван (1900–1902); Ремболович Іван (1902–1903); Хорошилов Михайло (1903); монах Малахєй (1941–1943); Тройка (1945); Малєєв Петро Семенович (до закриття церкви у 1960 р., похований на цвинтарі поруч з церквою); Короп’є – Ярошевський Стефан (з 10.03.1900). Псаломщики: Карпилівка – Садовський Іван (1882); Виповзів – Давидович Іван (1876), Фесиков Василь (1876), Нагорний Павло (1896); Короп’є – Якимович Петро (з 1900).
Якщо подивитися на прізвища священиків ХІХ – початку ХХ ст, то помітна цікава особливість, з п’ятнадцяти прізвищ – восьмеро польського походження, четверо ураїнсько-білорусько-польського і лише двоє українського та одне російське. Але це вже тема окремого дослідження.

Олександр Ляшев, член Національної спілки краєзнавців України.



Категорія: ЦІКАВИНКИ | Переглядів: 1163 | Теги: Олександр Ляшев, церкви, Козелецький район | Рейтинг: 0.0/0
Допомога проекту Чернігівський Формат - благодійний внесок

QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Всього коментарів: 0
avatar