22:20 На Чернігівщині вшанували близько семи тисяч жертв Корюківської трагедії | |
Україна згадує Другу світову війну: відбувся мітинг-реквієм у пам'ять вщент знищеного українського містечка. Спалена у 1943р. Корюківка стала найбільшим в Європі поселенням, повністю знищеним нацистами під час Другої світової війни. 2 березня 2015 р. у Корюківці Чернігівської області до 72-х роковин нацистського злочину згадали жертв трагедії мітингом-реквіємом. У цьому райцентрі Чернігівщини на початку березня 1943 р. нацистські окупанти знищили всіх мешканців містечка – 6700 осіб. Удалося врятуватися лише одиницям. Через сім десятиліть місцева громада зібралася на мітинг-реквієм за своїми загиблими співвітчизниками. У меморіальних заходах взяли участь Голова та представники Українського інституту національної пам'яті. Раніше фахівці УІНП підготували методичні матеріали щодо цих трагічних подій. Голова Корюківської райдержадміністрації Віктор Чернуха та корюківський міський голова Ігор Матюха разом із керівниками області, гостями та ветеранами АТО очолили траурну ходу від будівлі райдержадміністрації до площі, на якій стоїть пам’ятник Корюківській трагедії. Однак на встановленому в 1967 р. монументі інформацію про подію подано досить оригінально. «Героїчному опору радянських громадян Корюківки німецько-фашистським окупантам», – мовить напис. І жодного слова про криваве побоїще над беззахисними мешканцями. За радянських часів годі було сподіватися іншого, адже тоді б довелося пояснювати, що спровокували каральну акцію партизани Чернігівського з’єднання, і вони ж не захистили корюківчан від помсти окупантів. А це не вписувалося в офіційний канон «партизанів – народних месників». Кілька сотень корюківчан, які зібралися довкола пам’ятника, найперше хвилиною мовчання пом’янули українців, загиблих у березні 1943 р. від рук нацистів, і тих, які полягли, захищаючи територіальну цілісність України у нинішній війні на сході. В Корюківському історичному музеї експозиція про Корюківську трагедію 1943 р. також розташована поруч із експозицією «Герої не вмирають» – про сучасних захисників України. Мітинг-реквієм відкрив Сергій Жарий, один із останніх свідків знищення Корюківки. Він прочитав свій вірш, у якому відтворив усю трагічність невинної смерті своїх земляків. Сергій Журман, в.о. голови Чернігівської облдержадміністрації, під час виступу наголосив: «Історія нас вчить не допускати помилок минулого, але виявляється, що не всі добре знають свою історію. Кому потрібні були такі жертви 70 років тому? Кому вони потрібні зараз? Буде вічна пам'ять про жертв Корюківської трагедії в наших серцях. Буде вічна пам'ять про загиблих мирних громадян і наших військових, які вже склали суворий життєвий іспит на патріотизм, віддавши за Україну найцінніше – своє життя». Микола Звєрєв, голова Чернігівської обласної ради, звернув увагу на те, що для сучасних українців, які вже рік як ведуть свою визвольну Вітчизняну війну проти російських агресорів та колабораціоністів, Корюківська трагедія – важливе історичне нагадування: народ, який не чинить опір окупанту, буде знищено. Також було зачитано звернення народного депутата України Анатолія Євлахова. Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович наголосив на тому, як радянська пропаганда маніпулювала історичною пам’яттю про Другу світову війну, щоб відвернути увагу від злочинів комуністичного режиму і скріпити свій образ визволителя від фашизму. «Корюківська трагедія чудово демонструє, що попри те, як багато говорили про війну в радянські часи, ми знали про цю війну дуже мало. Нам представляли її в далекому від правди, прикрашеному гвардійськими стрічками та гучними парадами, вигляді. Війну малювали як майже суцільну низку перемог доблесної радянської армії під керівництвом геніального вождя Сталіна та його виключно обдарованих воєначальників. У ній не було місця для трагедії місцевого населення, яке жило під німецькою окупацією, – адже всі вони в радянські часи ходили під підозрою зради. У ній не було місця для злочинів, вчинених радянськими партизанами, адже вони були «народними месниками», а не диверсантами сумнозвісного НКВД, – зазначив Володимир В’ятрович. Віддати шану жертвам гітлерівського терору прибула також делегація з Латвії: депутат Сейму Латвії та голова депутатської групи з міжпарламентських зв'язків з Україною, секретар комітету з державного управління та місцевого самоврядування Айнарс Межуліс й почесний консул Республіки Латвія у м. Чернігові Олена Вишнякова. Після мітингу представники делегацій від влади, місцевої громади та гості з Латвії відвідали урочище Гай, де перепоховано рештки жертв каральної операції. Завершилися скорботні заходи поминальною літією за загиблими в 1943 р. корюківчанами, а також героями Небесної Сотні та українськими воїнами – героями АТО. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА: м. Корюківка розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігова. У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини в Росії і розташувалося у корюківських лісах на Кам’янському хуторі. Партизани розпочали збір продовольства по селах і акції проти окупантів. Німці влаштували підпали в довколишніх селах, заарештували членів сімей партизанів у Корюківці. У ніч на 27 лютого партизани з’єднання Федорова розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки. У відповідь на партизанську акцію начальник штабу 399-ї головної польової комендатури у м. Конотоп Байєр Бруно Франц віддав наказ про знищення Корюківки. Вранці 1 березня 1943 р. у Корюківку прибув нацистський каральний загін. Населений пункт оточили, а всіх мешканців групами по 50–100 осіб зганяли у великі будинки й розстрілювали. Опісля містечко підпалили. Акція тривала й наступний день, а через тиждень, 9 березня карателі повернулися, щоб допалити Корюківку і добити вцілілих. Упродовж всієї каральної акції за 15 км від Корюківки розташовувалися 3-5 тисяч вояків радянського партизанського з’єднання Федорова, які не прийшли на допомогу жителям і не захистили їх від 300-500 карателів. Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито 6700 осіб, спалено 1290 будинків. Серед 1893 встановлених вбитих 704 — діти та підлітки, за іншим підрахунком 1097 — жінки. Український інститут національної пам’яті   | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |