11:20 Опанас Филимонович Шафонський — вчений, епідеміолог, державний діяч, історик | |
Ім’я Опанаса Филимоновича Шафонського (24.12.1740—27.03.1811 рр.) добре відоме широкому колу дослідників та шанувальників історії Чернігово-Сіверщини як автора ґрунтовної праці, що має скорочену назву «Черниговского наместничества топографическое описание». Вона була видана у 1851 р. за ініціативи голови Київської археографічної комісії Михайла Йосиповича Судієнка. Проте, О. Шафонський увійшов в історію як вихованець трьох провідних європейських університетів, один з основоположників вітчизняної епідеміології та санітарії, відомий державний діяч XVIII ст. О. Ф. Шафонський був уродженцем Чернігівщини, єдиним сином сосницького сотника. Батько довірив освіту свого нащадка німцю Фонлосову. За рекомендацією свого вчителя у 16-річному віці Опанас поїхав до Німеччини навчатись власним коштом у педагогічному закладі міста Галле. Здібний юнак продовжив навчання на юридичному факультеті Галльського університету. Опанас Филимонович блискуче захистив дисертацію на здобуття ученого ступеня доктора права, проте не зупинився на досягнутому, та вступив до Лейденського університету, який закінчив зі ступенем доктора філософії. Однак, особливо приваблювала невтомного науковця медицина. Відтак він вступив на медичний факультет Страсбурзького університету, де захистив дисертацію на ступінь доктора медицини по відділу акушерства і гінекології на тему «Про корчі у вагітних, роділь і породіль». Таким чином, у свої 23 роки О. Шафонський мав три університетські дипломи та три учені ступеня. Згодом він повернувся до Російської імперії (1763 р.), підтвердив свій закордонний диплом у Медичній колегії Санкт-Петербурга та отримав право медичної практики, якій присвятив 18 років життя. Спочатку він обіймав посаду головного лікаря у Другій російській армії, пізніше — у Московському шпиталі. Саме на цій посаді він уславився у боротьбі з «чорною смертю» — моровицею, яка вирувала у Москві впродовж 1770-1772 рр. О. Шафонський став першим серед московських лікарів, хто розпізнав ознаки цієї страшної хвороби, спалахи якої з’являлись щоразу після чергової російсько-турецької військової кампанії. Завдяки виваженим протиепідемічним заходам, він своєчасно виявив хворих солдат у підпорядкованому йому шпиталі та зупинив підступну хворобу. Проте, недбалість головного лікаря Москви Андрія Ріндера призвела до подальшого розповсюдження містом моровиці. До організації шпиталів у Москві та активного запровадження санітарних заходів у масштабі цілого міста долучились лікарі-українці: О. Шафонський, Д. Самойлович, К. Ягельський які, не жаліючи себе, боролись зі смертельною хворобою. Опанас Филимонович, як справжній дослідник, узагальнив всі дані про хворобу та епідемію у ґрунтовній науковій праці «Описание моровой язвы, бывшей в столичном городе Москве с 1770 по 1772 год, с приложением всех для прекращения оной тогда установленных учреждений». Ця книга стала першим науковим виданням у Росії про моровицю. Здобутки О. Шафонського у приборканні епідемії були відзначені підвищенням його до чину колезького радника та призначенням на посаду головного лікаря Москви, а потім — керівника Московської медичної контори. Проте, у віці 41 року він завершив медичну кар’єру і повернувся до Чернігова, де обіймав посади: радника карного суду (1781 р.) та радника намісницького правління (1785 р.). Саме в цей період О. Шафонський долучився до нового напрямку дослідницької діяльності. На початку 80-х років XVIII ст. російський уряд остаточно ліквідував на Лівобережній Україні рештки автономного устрою колишньої Гетьманщини. Натомість на Лівобережжі в 1782 р. створили Київське, Новгород-Сіверське та Чернігівське намісництва, які очолив генерал-губернатор П. О. Рум’янцев-Задунайський (1725-1796). У 1784 р. генерал-губернатор отримав імператорський указ про підготовку топографічних описів намісництв. Подібно до «Генерального опису Малоросії» (1765-1769) вони складались переважно для обліку податного населення. Російським урядовцям потрібно було облікувати всі природні, людські та матеріальні ресурси Лівобережної України, інкорпорованої до складу Російської імперії. Підготовча робота із створення ґрунтовного опису намісництв на терені Лівобережної Україні розпочалася ще до їх заснування (1779 р.), з часом, до складання топографічного опису Чернігівського намісництва П. Рум’янцев-Задунайський залучив О. Шафонського, як знаного науковця. З великим ентузіазмом вчений долучився до виконання дорученої справи. Насамперед, дослідник видозмінив і доповнив урядову програму, за якою на місцях збирали відомості городничі, повітові справники та землеміри. Він вдавався до ґрунтовного роз’яснення з приводу окремих пунктів програми опису. Впродовж 1784–1785 рр. Опанас Васильович особисто обстежив цілий ряд міст і повітів намісництва, звернувши пильну увагу на архітектурні та археологічні старожитності краю, пам’ятні місця й урочища. Водночас він розшукував у монастирях, архівах місцевих установах, приватних зібраннях історичні документи. Як досвідчений вчений О. Шафонський ретельно вивчив усю наявну на той час історичну літературу. Робота над працею «Черниговского наместничества топографическим описанием» була завершена наприкінці 1786 р. Першу частину опису становить не передбачений офіційною програмою вступ «О Малой России вообще», який містить опис території Лівобережної України та стислий нарис її історії від найдавніших часів до 1781 р. Друга частина — «О Черниговском наместничестве особенно» була присвячена природньо-географічному середовищу, адміністративно-політичному устрою, соціально-економічному розвитку намісництва та його одинадцять повітів. Опис вміщував важливу інформацію про тогочасну забудову міст та містечок, їхні архітектурно-археологічні пам’ятки, культуру, побут, звичаї і навіть хвороби місцевого населення. Таким чином, ця розлога наукова праця мала неабияку інформативну цінність та доволі високий ступінь достовірності, адже російський уряд прагнув мати точні і виважені відомості про намісництва, їхній економічний, людський та природний потенціал. Роботу великої кількості намісницьких службовців координував досвідчений науковець — О. Шафонський, що вирізняє опис Чернігівського намісництва серед інших. Незважаючи на певні статистичні похибки та історичні неточності, які пояснюються відсутністю в упорядників належного досвіду обстеження й опису значних територій, а також вміння систематизувати і узагальнювати зібраний матеріал, опис залишається безцінним джерелом для дослідників різних галузей знань та займає особливе місце у регіональній історіографії Північного Лівобережжя. О. Шафонський прожив тридцять років свого життя на Чернігівщині. Він побрався з Ганною Єнько, дочкою колишнього бургомістра і голови Чернігівського магістрату Михайла Єнька. Дбав він і про власний добробут, скуповуючи земельні маєтності у рідному Сосницькому повіті, значно збільшивши маєтності свого батька. Мешкав О. Шафонський в одному з найкращих дерев’яних будинків, на території мальовничого чернігівського Застриження, який нічим не поступався маєтку можновладців Милорадовичів. 27 березня 1811 р. Опанас Филимонович помер у поважному віці та знайшов свій вічний спокій на цвинтарі Воскресенської церкви в Чернігові. Одна з вулиць міста у ХІХ ст. була названа його ім’ям, саме так, міське товариство вшанувало пам’ять свого славетного земляка. На сучасному етапі існування незалежної України відбувається важливий процес відновлення історичної пам’яті. Однією зі складових якого є декомунізація та повернення історичних назв вулицям та провулкам стародавнього Чернігова, обґрунтованих самим життям та давньою історією. Колишня вулиця Паризької Комуни згідно розпорядження Чернігівського міського голови (від 12 лютого 2016 р. № 46-р) перейменована у вулицю Опанаса Шафонського — людини широких поглядів та різнобічних знань, який був діячем своєї епохи, проте залишив неабиякі наукові здобутки нащадкам. Старший науковий співробітник відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Олена Ванжула | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |