20:03 Шахові зірочки недалекого минулого: Євгенія Губенко | |
У шаховий клуб зовсім юна Євгенія прийшла в далекому 1990-му, займалася разом із старшою сестрою Любою. Згодом у школі довелося навчатися в другу зміну, на тренування не встигали й стало не до шахів. Сестра покинула заняття остаточно, а Євгенія через чотири роки таки повернулася – в 1998-му, коли перейшла в 8-й клас. Виконала перший розряд, успішно грала в клубних турнірах. Навчаючись у Чернігівському педуніверситеті не пропускала жодних інститутських змагань. Однак вузівські турніри згодом згасли. І з часу останньої партії Євгенії минуло вже понад 16 років… – На жаль, у шахи я тепер зовсім не граю. Це ж у минулому житті було! Але однозначно приємні спогади… Навчив грати дідусь. У 6 років випадково, за компанію з сусідкою, прийшла в шаховий клуб. Була одним з найменших гравців. Але пам'ятаю, що відразу навчилася вести запис партій. В дитинстві займалася у Юрія Йосиповича Волошина, він потім виїхав закордон. Чотири роки, через другу зміну в школі, була перерва, але у восьмому класі знову повернулася до шахів. І до закінчення школи займалася у Валерія Даниловича Плаксина. Дійшла до 1 розряду, в 2001-му остаточно залишила заняття. Усі турніри завжди цікаві і хвилюючі, зараз вже складно пригадати окремі змагання. Запам'яталося, як після вдалого турніру отримала 1 розряд. Це, напевно, 1999-й… Вже й не скажу, у кого тоді виграла. Звичайно приємно було, пишалася, що перший розряд виконала. Та й діти мого віку багато хто вже мали перший розряд. Природно, відставати не хотілося… Мій один із найяскравіших спогадів – бліц-турніри. Вони часто проводилися. Любила їх найбільше, та й не тільки я, напевно З-поміж суперників добре пам'ятаю хлопчиків, хто тоді грав: брати Леоненки, Олексій і Сергій Коміренки, Андрій Давиденко, Артур Бабичев. Вони також займалася у Валерія Даниловича. В іншому клубі навчалися Анатолій Нестерець, Олег і Сергій Туки, Віталій Холодняк, Ігор Котенко. З дівчаток дружила один час з Настею Чумаченко. На змаганнях основними суперницями були, звичайно, Наталія й Антоніна Кологойди, кілька разів грала з Мариною Казак. Чи мріяла про чемпіонські вершини? Звичайно, мріяла в дитинстві. Але потім стало зрозуміло: щоб домогтися значних успіхів, потрібно присвятити себе шахам і багато працювати. А часу стає менше й менше. Після школи навчалася на історичному факультеті Чернігівського педуніверситету. Грала за збірну команду факультету. Було здорово, тоді на нашому факультеті були сильні шахісти Олександр Сущов, Андрій Немченко, Марина Казак. На тому моя шахова кар’єра закінчилася… Працювала в туристичній фірмі, займалася перекладами. Дев'ять років провела в Києві, рік тому повернулася в Чернігів. В даний період перебуваю в декретній відпустці, виховую трьох дітей. Старшому синові показувала, як ходять фігури, трохи вчила грати, йому було дуже цікаво. На більше не вистачало часу і сьогодні він займається іншим видом спорту. Середній син дивився на старшого, намагалися кілька разів грати разом. Молодшій доньці півтора року, хто знає, може коли й буде грати... За сучасними шахами цілеспрямовано не стежу, але якщо трапляється стаття, сюжет чи пост в інтернеті, то дивлюся й читаю. У дитинстві любила розбирати партії Капабланки, Фішера, Ботвинника, Каспарова... Наостанок хочу сказати, що тренери, яких я знала – Юрій Йосипович Волошин, Валерій Данилович Плаксин, Юрій Дмитрович Куценко, Володимир Олександрович Куратов – вони справжні фанати своєї справи. Тепер, коли минуло стільки років, розумієш, наскільки тренери багато вкладають в дітей на заняттях, навчають не тільки техніці гри, але й виховують характер. І головне, чого навчили тренери – боротися до кінця, не здаватися, вміти гідно як вигравати, так і програвати. Партії та багато суперників стираються з пам'яті. Пам'ятається відчуття хвилювання і радості від підготовок до турнірів, процесу гри, перемог. І, звичайно, те почуття, коли програвши, що б не відчував, потрібно спокійно потиснути руку противнику. Скільки себе пам'ятаю, програвати вміла. Чи не показувала розчарувань від програшу. Та й розуміла, що хтось просто більше часу і сил вклав у підготовку. Чим старше, тим більше це усвідомлюєш. Одних здібностей мало. Потрібно жити шахами, щоб вийти на високий рівень. *** *** *** Шахового архіву в Євгенії не залишилося. Про колишні успіхи нагадують декілька грамот, а от турнірні таблиці чи партії не збереглися. І тільки завдяки турнірним зошитам її подруги й суперниці Наталії Кологойди маємо запис партії, в якій дівчата зафіксували нічию повторенням ходів. Губенко Євгенія – Кологойда Наталія Першість області до 18 років, 2000 1.e4 e5 2.Kf3 Kc6. 3.d4 ed 4.K:d4 Фh4 5.Kc3 Cb4 6. Фd3 Kf6 7.K:c6 C:c3+ 8.Ф:с3 Ф:e4+ 9.Ce3 dс 10.0-0-0 0-0 11.f3 Фg6 12.g4 Kd5 13.Фd2 K:e3 14.Ф:e3 Фe6 15.Фа3 Фf6 16.h4 Ce6 17.Cd3 Cd5 18.Тdf1 Тfe8 19.Kpb1 Фe7 20.Фc3 Тad8 21.h5 Фe5 22.Фd2 Фе3 23.Фс3 Фе5 24.Фd2. ½:½ Розмовляв Сергій ГОРОБЕЦЬ, спеціально для «Чернігівського формату»  Євгенія Губенко  Партія Андрій Немченко - Євгенія Губенко, 2001 рік
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |